Історичний факультет
Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/41
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Исследования о Мартине Лютере(2011) Голубкин, Ю.А.В книге собраны воедино опубликованные в разных изданиях на протяжении более двадцати лет основные статьи известного харьковского медиевиста, педагога Юрия Алексеевича Голубкина (1941–2010), посвященные исследованию жизни и деятельности вождя немецкой Реформации Мартина Лютера. Наряду с этим в сборнике представлены воспоминания о Ю. А. Голубкине, а также библиография его научных трудов. Для научных работников, преподавателей, студентов, всех, кто интересуется историей средних веков.Документ Первые визитации в курфюршестве Саксонском(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2002) Голубкин, Ю.А.Ця стаття є спробою визначення ролі церковних візитацій 1524–1526 pp., що проводилися в князівстві Саксонськім, в історії Реформації. Після поразки Селянської війни в Німеччині в князівстві Саксонськім було закладено перші передумови для визначної ролі земельного князя в проведенні візитацій, завдяки чому територіальне церковне управління набуло чіткіших обрисів.Документ Мартин Лютер и реформирование мессы(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2001) Голубкин, Ю.А.Реформація привнесла великі зміни до галузі богослужіння. Боротьба навколо меси сприймалася як боротьба за вічне життя або загибель. Тому вона велася без будь_яких компромісів. В цій боротьбі Лютер спочатку наголошував, що треба оберігати християнську свободу від будь-якого тиску як «справа», так і «зліва». Але після закінчення Селянської війни Лютер вбачав головні загрози вже не в хибному примушенні до впорядкованого богослужіння, а в зловживанні свободою.Документ После бури (Что предопределило позицию Лютера в 1526-1529 гг.?)(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2000) Голубкин, Ю.А.З 1526 р. розпочалася організація лютеранської земельної Церкви. Ці реформи здійснювали земельні князі, яких Лютер наділив правом збереження церковного порядку. Так Реформація завершила те, шлях до чого вже був прокладений у попередньому столітті: встановлення влади земельних князів над Церквою.