Конференції, семінари. ХНУ імені В.Н. Каразіна

Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/14953

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Роль ОБСЄ у формуванні європейського середовища безпеки в умовах сучасних викликів
    (Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2019-10-11) Панченко, Д.Ю.; Скринник, В.С.
    В умовах глобалізації роль міжнародних організацій неухильно зростає. При цьому значної ваги набирають саме регіональні організації, які створюються заради більш раціонального розподілення повноважень у сфері підтримання безпеки і співпраці. На Європейському континенті значна роль належить ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі), діяльність якої спрямована на попередження та урегулювання конфліктів, а також ліквідацію наслідків конфліктних ситуацій. Україна є повноправним членом ОБСЄ з 30 січня 1992 року. Її головування в організації у 2013 році стало сприятливою нагодою для підвищення міжнародної ролі України й активізації участі в міжнародному співробітництві в галузі безпеки.
  • Ескіз
    Документ
    Україна та ОБСЄ: реальність та прогнози
    (Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2019-10-11) Доценко, О.М.; Булгакова, О.О.
    Роль Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) на міжнародній геополітичній мапі світу ще з моменту останнього сьомого саміту в місті Астана (нині – Нур-Султан) є досі суперечливою. Так, засідання 38 лідерів держав світу, яке відбувалося у столиці Казахстану 1–2 грудня 2010 року і було присвячено 35-тій річниці Гельсінського Заключного акту та 20-тій річниці Паризької хартії для нової Європи, не можна назвати достатньо результативним. Незважаючи на прийняття із великою затримкою заключного документу – Астанинської декларації [1] та доктрини «Спільного дому від Ванкувера до Владивостока» із урахуванням всіх «оголених» суперечностей, що існували і на євразійському просторі, і в самій Європі, після зазначеного саміту деякі розбіжності між низкою країн навколо територіальних затяжних конфліктів пострадянського простору, що на той момент стосувалися Південної Осетії, Абхазії, Придністров'я та Нагірного Карабаху, навіть посилилися.