Роль Ліги націй та Ненсенівського агентства у становленні організаційно-правової основи захисту біженців

Abstract

Історія надання іноземними державами притулку тим, хто рятується від переслідувань і конфліктів, обчислюється тисячоліттями. У XXI столітті шукати притулку в інших країнах людей змушує низка підстав – військові конфлікти, голод, стихійні лиха тощо. Правомірною реакцією на появу таких викликів стає співпраця держав у галузі захисту прав переміщених осіб, зокрема – біженців. Така співпраця на міжнародному універсальному рівні почала формуватися після Першої світової війни. Створення Ліги Нації і Міжнародного бюро праці сприяло укладенню низки договорів у цій галузі, серед яких слід вказати такі: Угода про видачу посвідчень особи російським і вірменський біженцям, про доповнення і внесення змін до Угоди від 5 липня 1922 р. і 31 травня 1924 р. (Женева, 12 травня 1926 р.); Угода про правовий статус російських і вірменських біженців (Женева, 30 червня 1928 р.); Угода про поширення на інші категорії біженців деяких заходів, прийнятих на користь російських та вірменських біженців (Женева, 30 червня 1928 р.); Конвенція про міжнародний статус біженців (Женева, 28 жовтня 1933 р.); Тимчасова угода про статус біженців, що прибувають з Німеччини (Женева, 4 липня 1936 р.); Конвенція про статус біженців, що прибувають з Німеччини (Женева, 10 лютого 1938 р.); Додатковий протокол до Тимчасової угоди від 4 липня 1936 р. і Конвенції про статус біженців, що прибувають з Німеччини від 10 лютого 1938 р.).