Семантика і прагматика ритуалізованих промов британських монархів

Abstract

У роботі підтверджено, що ритуалізовані промови монархів становлять складну лінгвопрагматичну систему, де мова виконує комунікативні, символічні, соціальні, культурні ролі. У першому розділі закладено теоретичне підґрунтя та визначені поняття дискурсу, його ритуалізованого варіанту, а також мовленнєвого акту як ключової одиниці ритуалізованого політичного дискурсу. Номенклатура мовленнєвих актів була побудована з урахуванням доробку Дж. Остіна та Дж. Сьорла. Опис лінгвопрагматичної складової дослідження здійснювався з урахуванням доробку зарубіжних та вітчизняних лінгвістів, у т.ч. представників Харківської школи. У другому розділі був зроблений аналіз аспектів самої церемонії відкритття нової сесії Британського парламенту – його історичного, культурного та лінгвістичного контексту. Встановлено, якими саме елементами виділяється церемонія, предмети, вербальні та невербальні та надвербальні знаки й символи. У третьому розділі був здійснений лінгвістичний аналіз тронних промов монархів сучасності й виділено всі типові для них мовленнєві акти декларативи, директиви, перформативи та експресиви, які впливають на семантикопрагматичну структуру ритуалізованого британського дискурсу. Окрема увага приділена лінгвокультурологічним аспектам ритуалізованого дискурсу.Within this framework, this MA project addresses the throne speeches delivered by British monarchs as a paradigmatic manifestation of ritualised political discourse which establishes its relevance. The aim of the study is to perform a linguistic analysis of the ritual of the State Opening of Parliament. The object matter of the research is the discourse of the British monarch’s Speech from the Throne, the subject matter being semantic and pragmatic aspects of its ritualisation, i.e., formulaic and culturally specific lexical items and recurrent speech acts. The practical value of the findings is their applicability in courses on theoretical grammar (discourse theory), stylistics (lexical stylistic devices), and British studies (political system of the UK), as well as in theoretical underpinnings of students’ research projects. The second chapter provides an analysis of the ceremony of the State Opening of Parliament, focusing on its historical, cultural, and linguistic context. It establishes the salient elements that constitute the ceremony, including objects, verbal, non-verbal, and supra-verbal signs and symbols. The third chapter offers a linguistic analysis of Speeches from the Throne delivered by contemporary monarchs and identifies all recurrent types of speech acts – declaratives, directives, performatives, and expressives – that shape the semantic and pragmatic architecture of British ritualised discourse.