Вербальні та невербальні аспекти стратегії аргументації у англомовному інституціональному дискурсі

Abstract

Актуальність дослідження. Проблема вербальних та невербальних аспектів стратегії аргументації в англомовному інституціональному дискурсі є актуальною в сучасній лінгвістиці, оскільки поєднує елементи комунікативної теорії, прагматики та дискурс-аналізу. Дослідження цієї проблематики активно розвиваються в українській та зарубіжній науці. Серед ключових робіт варто відзначити монографії Л.В. Солощук [14], де аналізується взаємодія вербальних і невербальних компонентів англомовного дискурсу, а також дисертації Ю.С. Скриннік [13] та Ю.В. Кріпак [7], присвячені варіативності поведінки мовців і стратегіям аргресії у діалогічному дискурсі. У зарубіжній літературі значний внесок зробили Дж. К. Бурґун, Л.К. Ґерреро та К. Флойд [25], які вивчають невербальну комунікацію в міжособистісних відносинах, а також П. Дрю та М. Л. Сорьонен [28], що інституціональний діалог. досліджують Недавні праці 2020–2025 років підкреслюють роль аргументації в політичних дебатах, академічному дискурсі та процесах соціальної взаємодії. В українському контексті актуальність теми підтверджується працями, присвяченими політичному дискурсу як системі вербальних і невербальних знаків. Однак комплексний аналіз взаємодії цих компонентів саме у стратегії аргументації в інституціональному англомовному дискурсі залишається недостатньо висвітленим, особливо з урахуванням сучасних тенденцій цифрової комунікації та застосування штучного інтелекту для розвитку аргументативних навичок. … Наукова новизна. Новизна дослідження полягає у комплексному аналізі взаємодії вербальних та невербальних компонентів (кінесичних, проксемічних, просодичних) під час реалізації стратегії аргументації в англомовному інституціональному дискурсі.The present research is devoted to the study of the interaction between verbal and non-verbal components of communication in the implementation of argumentation strategies within English-language institutional discourse. The work seeks to identify how verbal structures and non-verbal cues function together to construct persuasive and coherent argumentation in various institutional contexts, including legal, academic, and media communication. Particular attention is paid to the integrative nature of discourse, where language and non-verbal behavior form a unified semiotic system aimed at achieving communicative effectiveness and influencing the interlocutor.