Статеворольові чинники формування психологічної готовності до материнства.

Abstract

Диссертация посвящена выявлению полоролевых факторов формирования типов психологической готовности к материнству. Выявлены четыре типа такой готовности, которые связаны со структурными особенностями организации полоролевой сферы личности: 1) отсутствие готовности к материнству (отказ от материнства); 2) готовность к функциональному материнству; 3) готовность к ретрофлексивному материнству; 4) готовность к нуминозному материнству. В работе рассматриваются подходы к концептуализации гендерной идентичности, анализируется проблема многоуровневости полоролевых образований личности, механизмы и факторы формирования и функционирования материнства, как составной части гендерной идентичности женщины. В работе предложен и психометрически обоснован модифицированный вариант полоролевой ACL-шкалы A. B. Heilbrun, которая позволяет диагностировать модель структурной организации полоролевой сферы личности – континуально-альтернативную, континуально-адъюнктивную и андрогинную. Доказано, что формирование психологической готовности к материнству модулируется условиями ранней социализации и обусловливается их жизненными сценариями, что существуют психосемантические отличия материнства у девушек с разным типом готовности к материнству. Раскрыта связь типов психологической готовности к материнству с уровневыми признаками личностной зрелости: ее минимальный уровень («тотальная незрелость») свойствен девушкам с «отсутствием готовности к материнству»; наиболее высокий («целостная зрелость») характерен девушкам, склонным к нуминозному материнству; средние же уровни зрелости («фрагментарная зрелость») свойственны девушкам, склонным к функциональному и ретрофлексивному материнству. Показано, что «отсутствие готовности к материнству» связано с такими условиями социализации, которые усложняют идентификацию с матерью и принятие материнской роли (плохое обращение с ребенком, снижение материнского холдинга), специфической воспитательной стратегией является отвержение; для «готовности к функциональному материнству» – высокая значимость семейного окружения и воспитательная стратегия принятия, что способствует трансгенерационному дублированию ценностных установок и поведения матери; для «готовности к ретрофлексивному материнству» – наличие травмы покинутости, а также стратегии фиксации на неудачах, которые способствуют формированию зависимых отношений; для «готовности к нуминозному материнству» – расширение «ролевого кластера» матери в раннем детстве и наличие стратегии принятия. Выявлены психосемантические различия конструкта «материнство» у девушек с разными типами готовности к материнству. Для девушек с «отсутствием готовности к материнству» ребенок воспринимается как бремя, обязанность, которую женщина должна выполнить, не коннотирован радостью. Для девушек, склонных к функциональному материнству, характерно доминирование материнских проявлений, которые поглощают другие сферы ее личности - «женское» подчинено «материнскому». У девушек, склонных к ретрофлексивному материнству, сфера материнства имеет двойной смысл: с одной стороны, она наполнена чувством долга, с другой, – содержит инфантильный ретрофлексивный вектор получения внимания, и связана с парентификационными ожиданиями от ребенка. У девушек, склонных к нуминозному материнству, наблюдается реализация внутренней потребности в первичном альтруизме, который предопределяет самостоятельную ценность ребенка. Формирование готовности к материнству связано с несовпадением зрелости личности в целом и зрелости женщины как матери, с асинхронией развития. Может наблюдаться асинхрония, когда одна сфера развивается раньше и больше, чем вторая: 1) поведенческие, когнитивные и ролевые структуры опережают личностную зрелость и не опираются на нее. Такой вариант характерен для готовности к функциональному материнству; 2) личностная зрелость может опережать поведенческую сферу стратегий и навыков холдинга, что свойственно готовности к нуминозному материнству. Дисертацію присвячено виявленню статеворольових факторів формування типів психологічної готовності до материнства. Виявлено чотири типи такої готовності, які пов'язані зі структурними особливостями організації статеворольової сфери особистості: 1) відсутність готовності до материнства (відмова від материнства); 2) готовність до функціонального материнства; 3) готовність до ретрофлексивного материнства; 4) готовність до нумінозного материнства. У роботі розглядаються підходи до концептуалізації гендерної ідентичності, аналізується проблема багаторівневості статеворольових утворень особистості, механізми та фактори формування та функціонування материнства як складової частини гендерної ідентичності жінки. У роботі запропоновано та психометрично обґрунтовано модифікований варіант статеворольової ACL-шкали A. B. Heilbrun, яка дозволяє діагностувати модель структурної організації статеворольової сфери особистості – континуально-альтернативну, континуально-ад'юнктивну та андрогінну. Доведено, що формування психологічної готовності до материнства модулюється умовами ранньої соціалізації та обумовлюється їх життєвими сценаріями, що існують психосемантичні відмінності материнства у дівчат із різним типом готовності до материнства. Розкрито зв'язок типів психологічної готовності до материнства з рівневими ознаками особистісної зрілості: її мінімальний рівень («тотальна незрілість») властивий дівчатам з «відсутністю готовності до материнства»; найбільш високий («цілісна зрілість») характерний для дівчат, схильних до нумінозного материнства; середні рівні зрілості («фрагментарна зрілість») властиві дівчатам, схильним до функціонального і ретрофлексивному материнству. Показано, що «відсутність готовності до материнства» пов'язана з такими умовами соціалізації, які ускладнюють ідентифікацію з матір'ю та прийняття материнської ролі (погане поводження з дитиною, зниження материнського холдингу), специфічною виховною стратегією є відкидання; для «готовності до функціонального материнства» – висока значущість сімейного оточення та виховна стратегія прийняття, що сприяє трансгенераційному дублювання ціннісних установок та поведінки матері; для «готовності до ретрофлексивного материнства» – наявність травми покинутості, і навіть стратегії фіксації на невдачах, які сприяють формуванню залежних відносин; для «готовності до нумінозного материнства» – розширення «рольового кластера» матері у ранньому дитинстві та наявність стратегії прийняття. Виявлено психосемантичні відмінності конструкту «материнство» у дівчат з різними типами готовності до материнства. Для дівчат з «відсутністю готовності до материнства» дитина сприймається як тягар, обов'язок, який жінка має виконати, не конотована радістю. Для дівчат, схильних до функціонального материнства, характерним є домінування материнських проявів, які поглинають інші сфери її особистості – «жіноче» підпорядковане «материнському». У дівчат, схильних до ретрофлексивного материнства, сфера материнства має подвійний зміст: з одного боку, вона наповнена почуттям обов'язку, з іншого, містить інфантильний ретрофлексивний вектор отримання уваги, і пов'язана з парентифікаційними очікуваннями від дитини. У дівчат, схильних до нумінозного материнства, спостерігається реалізація внутрішньої потреби у первинному альтруїзмі, що визначає самостійну цінність дитини. Формування готовності до материнства пов'язані з розбіжністю зрілості особистості загалом і зрілості жінки як матері, з асинхронією розвитку. Може спостерігатись асинхронія, коли одна сфера розвивається раніше і більше, ніж друга: 1) поведінкові, когнітивні та рольові структури випереджають особистісну зрілість і не спираються на неї. Такий варіант уражає готовності до функціонального материнства; 2) особистісна зрілість може випереджати поведінкову сферу стратегій та навичок холдингу, що властиво готовності до нумінозного материнства.