Екологічні смисли способу життя та психологічного благополуччя людини: від Фрітьйофа Нансена до Арне Наеса та до сучасної психології екозбереження

Abstract

Як предмет наукових розвідок поняття «спосіб життя», «психологічне благополуччя», «якість життя» почали розроблятися наприкінці ХХ століття. Але ж цьому передувало їх використання та розвиток як «життєвих» понять, пов’язаних з певними цінностями, уявленнями, особистісними смислами. Фрітьйоф Нансен був людиною, яка уособлювала одночасно романтизм, дослідницькі устремління та гуманістичні цінності. Екологічний простір поставав для нього простором романтичного пошуку «інших берегів», поклик яких облагороджує людське життя. Разом з тим, це не заважало сприйняттю екологічного світу як такого, що потребує вивчення та освоєння, як ресурсної бази, що має бути пізнана та використана для блага людей. Спосіб життя Нансена дозволяв реалізувати тісний зв’язок з природним середовищем, але водночас уможливлював для інших перетворення «храму дикої природи» на майстерню [1]. Діючи як гуманіст, філантроп та просвітник, він підтримував цінності соціальної справедливості, свободи, пізнання як умови людського благополуччя, надаючи останньому статус першорядного за значущістю.