Архитекторы Харькова польского происхождения

Abstract

Особый след в архитектуре Харькова оставили три архитектора польского происхождения – Б. Г. Михаловский, А. И. Ржепишевский, З. Ю. Харманский. Болеслав Михаловский в 1874 г. был приглашен Харьковской Городской Думой на должность городского инженера и в то же время состоял преподавателем механической технологии, геодезии и строительного искусства в местном реальном училище. В это время он исполнил значительное число работ по архитектурной и инженерной частям и имел наблюдение за постройкой водопровода, конно-железной дороги и железного моста на р. Лопани. В 1875 г. он издал свои заметки о мощении улиц в городах и преимущественно в гор. Харькове. В местных газетах им помещен ряд статей полемического характера. Мариам-Иосиф-Здислав Харманский, украинский архитектор, педагог польского происхождения, с 1896 по 1917 годы был губернским земским инженером и заведующим техническим отделом Городской управы. С 1911 года и до смерти в 1919 преподавал архитектурное черчение в Технологическом институте.Сначала Харманский придерживался стилевых форм неоклассицизма и необарокко, впоследствии — модерна, модернизированных форм исторических стилей и украинского модерна. Выполнял много частных заказов в конце XIX века. В 1893 году в Харькове был построен Драматический театр (ныне Театр имени Шевченко), его внешнюю и внутреннюю отделку выполнили при участии тогда ещё молодого архитектора Харманского. По проектам Александра Ржепишевского до революции были построены ряд доходных домов, особняков, общественных и промышленных зданий — всего 27 построек. Лучшие его работы обладают характерным стилем, близком к северному модерну и петербургской архитектурной школе, что выделяет их на фоне других харьковских построек того периода. Организовал строительство в Харькове «компанейских» (кооперативных) домов, где жильцы были собственниками, а не арендаторами своих квартир. Помимо профессиональной вел общественную деятельность. Ржепишевский остался в истории отечественного градостроительства как один из выдающихся мастеров стиля модерн. Особливий слід в архітектурі Харкова залишили три архітектори польського походження – Б. Г. Міхаловський, А. І. Ржепішевський, З. Ю. Харманський. Болеслав Міхаловський у 1874 р. був запрошений Харківською Міською Думою на посаду міського інженера і водночас був викладачем механічної технології, геодезії та будівельного мистецтва у місцевому реальному училищі. У цей час він виконав значну кількість робіт з архітектурної та інженерної частин і мав спостереження за будівництвом водопроводу, кінно-залізниці та залізного мосту на р. Лопані. У 1875 р. він видав свої нотатки про мощення вулиць у містах і переважно у гір. Харків. У місцевих газетах їм вміщено низку статей полемічного характеру. Маріам-Йосиф-Здіслав Харманський, український архітектор, педагог польського походження, з 1896 по 1917 роки був губернським земським інженером та завідувачем технічного відділу Міської управи. З 1911 року і до смерті 1919 року викладав архітектурне креслення в Технологічному інституті. Спочатку Харманський дотримувався стильових форм неокласицизму та необарокко, згодом — модерну, модернізованих форм історичних стилів та українського модерну. Виконував багато приватних замовлень наприкінці ХІХ століття. 1893 року в Харкові було збудовано Драматичний театр (нині Театр імені Шевченка), його зовнішнє та внутрішнє оздоблення виконали за участю тоді ще молодого архітектора Харманського. За проектами Олександра Ржепішевського до революції було збудовано низку доходних будинків, особняків, громадських та промислових будівель — лише 27 будівель. Кращі його роботи мають характерний стиль, близький до північного модерну і петербурзької архітектурної школи, що виділяє їх на тлі інших харківських будівель того періоду. Організував будівництво у Харкові «компанійських» (кооперативних) будинків, де мешканці були власниками, а не орендарями своїх квартир. Крім професійної, вів громадську діяльність. Ржепішевський залишився в історії вітчизняного містобудування як один із видатних майстрів стилю модерн.