Мотиваційні контексти звернення до східних духовних практик у полікультурному суспільстві

Abstract

У статті звертається увага на східні духовні практики як феномен сучасного полікультурного суспільства. Обґрунтовується необхідність розглядати східні духовні практики як окремий соціокультурний феномен. Виходячи з цього, автор висуває припущення, що мотиви звернення до східних духовних практик відрізняються від мотивів звернення до релігії та нових релігійних організацій, які досліджує соціологія релігійної конверсії. Щоб перевірити це припущення, автор звертається до матеріалів 30 наративних інтервʼю, проведених із представниками східних духовних практик міста Харкова, та досліджує мотиваційні контексти, в яких повсякденні діячі осмислюють своє звернення до східних духовних практик. У підсумку, автором виділяються сім ідеально-типові мотиваційні контексти звернення до східних духовних практик, а саме: екзистенціальний, телеологічний, кризовий, пізнавальний, валеологічний, презентаційний та трансперсональний. Підкреслюється, що дана типологія розроблена з урахуванням веберівського принципу субʼєктивної інтерпретації та є спробою наблизитися до розуміння причин зростаючої популярності східних духовних практик у сучасному суспільстві.