Формування фінансової архітектоніки забезпечення національного добробуту [дисертація]

Abstract

Глущенко О. В. Формування фінансової архітектоніки забезпечення національного добробуту. ― Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки ― Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018.

Пізнання процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві та розуміння процесів його розвитку вимагають постійного удосконалення методології економічної теорії та розвитку її категоріального апарату. Дисертація присвячена обґрунтуванню та доведенню можливості застосування наукового підходу «за межами ВВП / Beyond GDP» для дослідження національного добробуту. Визначено вплив трансформації фінансової архітектоніки на досягнення сталого розвитку суспільства. Розглянуто інституційні та функціональні зміни складових частин фінансової архітектоніки, що забезпечують фінансування національного добробуту. У першому розділі дисертації ми розглянули теоретичні засади й існуючи методологічні підходи для розуміння категорії «фінансова архітектоніка». Отримані на цьому етапі наукові результати полягають у розкритті змісту фінансової архітектоніки національного добробуту, як похідної від інституційної архітектоніки. Важливим науковим результатом першого етапу дослідження є з’ясування зв’язку між реципрокним й еквівалентним видами обміну та довірою. Історично реципрокний обмін передував еквівалентному. У процесі реципрокного обміну відбувалася передача продуктів праці без визначених норм щодо їх кількості та необхідності зворотної трансакції, що відігравало символічно – знакову роль та втілювало у собі акт встановлення, зміцнення та закріплення відносин довіри між членами суспільства. Розкриття відносин довіри, з такої точки зору, дає змогу переосмислити роль фінансових інститутів у створенні національного добробуту та сформулювати авторське розуміння фінансової архітектоніки. Фінансова архітектоніка національного добробуту є співвідношенням ієрархічних та мережевих компонентів. З точки зору інституційного дизайну, публічні фінанси створюють ієрархічні відносини, децентралізовані фінанси породжують мережеві відносини, а інститути фінансової інфраструктури опосередковують відносини між ними. Рушійні імпульси державної політики до економічних агентів передають фіскальний і монетарний трансмісійні механізми. Трансмісійні механізми розглянуто з позицій дизайну механізмів. Трансмісійний механізм економічної системи є спосібом взаємодії відповідного державного інституту (модератора імпульсу) з економічними агентами. Метою цієї взаємодії є створення рушійного імпульсу, що повинен спричинити вплив на економічних агентів. Під дією імпульсу економічні агенти обирають стратегії поведінки, що передбачені модератором, це, у свою чергу, призводить до прогнозованих змін певних макроекономічних показників. Національний добробут як категорія економічної теорії та фінансова архітектоніка національного добробуту детально розглянуто у другому розділі дисертації. Запропоновано до наукового обігу модифіковане визначення добробуту на основі застосування наукового підходу вимірювання людського розвитку «за межами ВВП (Beyond GDP)». Добробут трактується як рівень забезпеченості задоволення потреб людини, громади, суспільства, які сприяють їх матеріальному, духовному, соціальному та фізичному розвитку, що є гармонізованим з морально-етичними нормами та потребами у збереженні довкілля. Необхідним елементом, що продовжує логіку дослідження визначення методу розрахунку фінансових ресурсів, що спрямовуються суспільством на цілі досягнення добробуту оминаючи ВВП як відносний вартісний показник. У дисертації розкрито об’єктивні межі і зміст категорії «фонд добробуту». Фонд добробуту як теоретичне відображення відособленого фінансового утворення виконує функції акумулювання, розподілу, перерозподілу та використання коштів. Ці ресурси спрямовуються на досягнення цілей, безпосередньо пов’язаних з досягненням вищого рівня забезпеченості потреб досягнення сталого розвитку. Запропоновано методичний підхід для оцінки фінансових ресурсів фонду добробуту. Він полягає у розрахунку обсягів коштів спрямованих на людський розвиток з державного й місцевих бюджетів, корпорацій та домогосподарств, що зважені на коефіцієнт нерівності та індекс інфляції. застосування розробленого методичного підходу дає змогу визначити обсяг коштів, спрямованих на фінансування складових частин фонду добробуту. Третій розділ дослідження присвячено дослідженню фінансової архітектоніки національного добробуту у публічних фінансах. Вагомим науковим результатом дослідження є розробка теоретичних підстав розмежування понять «державні фінанси» та «публічні фінанси». Сутність публічних фінансів визначена як особлива історична форма державних фінансів. Таке перетворення відбувається за умов інституційного закріплення на формальному та неформальному рівнях можливості та необхідності реалізувати суспільний вибір. Реалізація суспільного вибору відбувається шляхом делегування повноважень та відповідальності щодо фінансових ресурсів загальнодержавного, місцевого та спеціалізованого призначення від громадянського суспільства державним інститутам. У процесі розкриття особливостей фінансової архітектоніки публічних фінансів виокремлено канали руху фінансових потоків у фіскальному трансмісійному механізмі. Класифікаційним критерієм є поділ участі у формуванні ресурсної бази фонду добробуту на податкові, видаткові, трансфертні, актуарні, боргові та канали трансформації державної власності. Значну увагу у монографії / дисертації приділено визначенню класифікаційних ознак рівня небезпеки боргової залежності публічних фінансів. На підставі співвідношення між обсягами залучення боргових ресурсів та витратами з обслуговування наявних запозичень. Виокремлено наступні рівні: припустимий, припустимий критичний, критичний неприпустимий рівні та стан боргової пастки, у якому обсяг залучених фінансових ресурсів є меншим за витрати з обслуговування наявних запозичень. У четвертому розділі досліджуються інститути фінансової інфраструктури та їх роль у формуванні фінансової архітектоніки національного добробуту. Розвинуто методичний підхід для оцінки стану фінансової інфраструктури ринку фінансових послуг. Цей результат було отримано на підставі комплексного розгляду системи фінансових установ, їх активів, кількості інституційних одиниць та сфер впливу державних регуляторів, а також показника фінансової глибини (Financial Depth). Подальший розвиток зазнає теоретичне розкриття змісту поняття «уразливість фінансової системи (Financial System Fragility)». Предметне поле вихідного поняття було розширене шляхом включення до нього узагальнених наслідків домінування спекулятивного та Понці-фінансування за рахунок зменшення забезпеченого типу залучення ресурсів. Наслідком зростання уразливості фінансової системи є порушення фінансової архітектоніки. Нами було розкрито зміст та наслідки інституційного регресу сектору депозитних корпорацій Україні внаслідок масової втрати довіри, зменшення їх функціональної спеціалізації та нечіткого ринкового позиціонування. Аналіз каналів монетарного трансмісійного механізму України показав деструктивні наслідки кон’юнктурних порушень, а також наявність дисфункцій та деформацій. Вони виявляються у домінуванні каналів обмінного курсу та інфляційного каналу, що надає спекулятивних ознак решті каналів монетарного трансмісійного механізму. Визначена тенденція негативно впливає на фінансову архітектоніку національного добробуту, викривляючи її структуру та призводить до звуження його ресурсної бази добробуту. У п’ятому розділі дисертації нами обґрунтовано можливість та доцільність застосування методологічного підхід до спадного та висхідного форсайт-прогнозування змін у фінансовій архітектоніці національного добробуту, що ґрунтується на застосуванні інструментів акселератору сталого розвитку. Запропонований методологічний підхід дає змогу якісно покращити рівень визначення перспектив розвитку систем зі складною логікою функціонування та ієрархічно-мережевою побудовою. Завершує дослідження характеристика системи соціально-економічних вимірів форсайт-простору фінансової архітектоніки національного добробуту. Під час проведення форсайту національного добробуту необхідно враховувати інформаційний вимір тобто міру та ступінь довіри до інформації, що обумовлює відбір типу економічної поведінки економічними агентами. Результати, дослідження монографії продемонстрували ефективність застосування підходу Beyond GDP для визначення рівня національного добробуту та розробці необхідних змін у фінансовій архітектоніці національного добробуту на прикладі України. Продемонстровано ефективність застосування категоріального апарату сталого розвитку під час аналізу функціонування фінансових інститутів та систем.