Д 64.051.10 (Історичні науки)
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10744
07.00.01 — історія України;
07.00.02 — всесвітня історія
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Документ Повсякденне життя візантійського Херсонеса-Херсона (IV–X ст.)(Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2018) Пархоменко, М.В.; Parkhomenko, M.V.У дисертації досліджується повсякденне життя мешканців візантійського Херсонеса–Херсона IV–X ст. у контексті критеріїв якості міського життя у Візантії. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на рівні дисертаційної роботи здійснена розробка актуальної наукової проблеми, яка досі не була предметом окремого дослідження в історичній науці. Оцінено благоустрій ранньосередньовічного Херсонеса–Херсона у контексті візантійських стандартів міського життя VI–X ст. і кліматичних змін доби раннього середньовіччя у регіоні Північного Причорномор’я. Встановлено що Херсонес–Херсон ранньосередньовічної доби, був залучений до адаптивніх процесів, викликаних суттевими кліматичними змінами у Середземномор’ї. Вони супроводжувалося різного роду катаклізмами, перш за все, землетрусами, похолоданням та підвищенням вологості атмосфери. У Херсонесі це призвело до повсюдної будівельної активності на території городища у VI–VII ст., яка торкнулася не лише фортечних мурів та громадських споруд, але й житлових будинків. Визначено, що основним критерієм добробуту у візантійській урбаністичній традиції до VI ст. стає безпека. Важливого значення надавали облаштуванню церков, адміністративних установ, лазень, лікарень та афедронів. Бажаною, до VI ст., вважалася наявність у місті театру. Невід’ємною рисою візантійського містобудування був традиціоналізм, виявлений у бажанні зберегти зовнішній вигляд житлових і громадських будівель з часів античності.Документ Християнська Церква та релігійне життя у візантійському Херсоні (VI–X ст.)(2009) Латишева, О.В.Латишева О. В. Християнська Церква та релігійне життя у візантійському Херсоні (VI – X ст.). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2008. У дисертації вперше з залученням широкого кола джерел здійснено комплексне дослідження християнської Церкви та релігійного життя у візантійському Херсоні VI – X ст. Зроблено історіографічний огляд основних проблем вивчення цього періоду історії Херсона. Встановлено структуру християнської Церкви і місце, яке займала Херсонська кафедра на протязі VI – X ст. Визначається соціальний склад і чисельність херсонського духівництва в раннє середньовіччя. Значна увага приділяється опису і класифікації культових архітектурних пам’яток і розгляду особливостей реконструкції основних типів сакральної архітектури. Враховуючи літургійні особливості храмів і дані письмових і археологічних джерел Херсона, розглядається ранньовізантійське богослужіння в храмі і просто неба. У роботі окремо досліджено культи святих мощів, вторинних реліквій і святих мучеників в Херсоні, а також на прикладі херсонських матеріалів виділено відмінності меморіального та мартиріального культів. Значну увагу приділено особливостям і специфіці релігійних обрядів Херсона на прикладі таїнств хрещення, миропомазання, постригу, водосвяття, єлеосвячення і чину поховання. Латышева А. В. Христианская Церковь и религиозная жизнь в византийском Херсоне (VI – X вв.). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. – Харьков, 2008. Впервые было проведено комплексное исследование истории христианской Церкви и религиозной жизни в византийском Херсоне VI – X вв. Проанализирована историографическая традиция и выяснена историографическая ситуация в изучении христианской Церкви раннесредневекового Херсона. В диссертации на основе изучения широкого комплекса источников и научной литературы анализируется структура христианской Церкви и место, которое занимала Херсонская кафедра в течение VI-X вв. Сделана попытка установить состав и численность херсонского духовенства в раннее средневековье. Значительное внимание уделяется описанию и классификации культовых архитектурных памятников и рассмотрению особенностей реконструкции основных типов сакральной христианской архитектуры. Учитывая литургические особенности храмов и данные письменных и археологических источников Херсона, рассматривается ранневизантийское богослужение в храме и под открытым небом. В работе отдельно исследованы культы святых мощей, вторичных реликвий и святых мучеников в Херсоне, а также на примере херсонских материалов выделены отличия мемориального и мартириального культов. Подтвержден тезис, о связи функции и формы культовых сооружений: для отправления евхаристического культа возводились базиликальные храмы, а для мемориев, мартириев и крещален избирался преимущественно центрический тип здания. Однако в течение VIII-IX вв. постепенно исчезло изначально строгое функциональное разделение, что проявилось в постройке дополнительных помещений, в основном в восточной части храма. Это позволило проводить в одном здании весь комплекс христианских обрядов и ритуалов. Значительное внимание уделяется богослужению под открытым небом и связанным с ним стациональным шествиям и процессиям с мощами. Эти формы богослужения и почитания святынь были характерны исключительно для раннесредневекового византийского богослужения. С полной уверенностью можно говорить о полноценности и самодостаточности литургической жизни в рамках городского пространства, что достигалось благодаря наличию епископской кафедры, храмовой инфраструктуры, согласию церковной и светской власти, прямым доказательством чего стало активное строительство культовых сооружений во второй половине VI-VII вв, участии в возрождении почитания местных святынь, святых мучеников и т. д. Благодаря моделированию в исследовании представлен принцип наглядности, что позволят лучше представить храмы и церкви, которые составляли единое богослужебное пространство города. При содействии высокопоставленных иерархов христианской Церкви в Херсоне уже с VI в. складывается своя легендарная история, включившая предания о местных мучениках и святых. В то же время распространяются культы святых, проникших сюда из других регионов империи. В религиозную жизнь прочно входит паломничество, а сам город первращается в его центр. К Х в.христианская Церковь окончательно приняла форму одного из общественных институтов Византийской империи и прочно вошла во все сферы жизни херсонского общества. Latisheva O. V. Christian Church and Religious Life in Byzantium Kherson (VI – X centuries). – Manuscript. Thesis to obtaining a scientific degree of a Candidate of Historical Sciences, Speciality 07.00.02 – World history. – V. N. Karazin Kharkiv National University. – Kharkіv, 2008. In the dissertation on the basis of studying a wide complex of sources and the scientific literature the Christian Church and religious life of Byzantium Kherson VI-X centures are analyzed. It is fulfilled the historiographical review of studying basic problems of this period in the history of Kherson. The structure of christian Church and the place which was occupied by the Kherson department during the VI – X centures are defined in the thesis. A social structure and quantity of the Kherson clergy in early dark ages is determined. Special attention is spared to the description and classification of buildings for public worship and to the main features of reconstruction of basic types of sacral architecture. The early Byzantine rite in a temple and outdoors is examined, according to liturgical features of temples and writing materials of archaeological sources of Kherson. The cults of holy relicts, secondary relicts and sainted martyrs in Kherson are separately investigated in the work. On the example of Kherson’s materials the differences between memorial and martyrium cults are marked out. Considerable attention is payed to features and specific of liturgical rites of Kherson on the example of the оffice of Baptism, Chrismation, оffice of consecration of myrth oil and water, and obsequial rites.Документ Державний контроль та регулювання торгівлі у Візантії IV-IX ст.(2007) Домановський, А.М.Домановський А. М. Державний контроль та регулювання торгівлі у Візантії IV-IX ст. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2007. У дисертації на основі вивчення широкого комплексу джерел та наукової літератури аналізується державний контроль та регулювання торгівлі у Візантійській імперії IV-IX ст. Показано, що основним завданням візантійського уряду в плані регулювання зовнішньої торгівлі було бажання вигідно отримувати високоліквідні східні товари. При цьому не здійснювалося жодних спроб державної організації посередницької зовнішньої торгівлі з метою отримання комерційного прибутку. Доведено, що відсутність у імперському адміністративному апараті спеціальних відомств, діяльність яких була б спрямована на забезпечення контролю та регулювання торгівлі – наслідок перманентного превалювання політики над економікою. Окремі “спеціалізовані” чиновники (відомство епарха міста Константинополя, коммеркіарії, авідики тощо) були рідкістю, й сфера їхньої діяльності торкалася переважно важливої у політичному плані зовнішньої торгівлі. Відзначено, що важливим засобом регулювання внутрішньої торгівлі була податкова система. Показано, що податкові реформи Анастасія І (491-518 рр.) в 498 р. та Константина V (741-775 рр.) в 767 р. мали на меті запустити або інтенсифікувати функціонування ринкових механізмів. У цілому особливості, принципи, завдання державного регулювання торгівлі у Візантії були викликані специфічними характеристиками комерційного обміну будь-яких докапіталістичних суспільств, в яких торгівля переважно обслуговувала споживчі функції. Втручання з боку держави лише посилювало ці особливості й запобігало появі в усталеній економічній системі ранньосередньовічної Візантії можливостей для розширеного виробництва. Домановский А. Н. Государственный контроль и регулирование торговли в Византии IV-IX вв. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – Всеобщая история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, 2007. В диссертации на основе изучения широкого комплекса источников и научной литературы анализируется государственный контроль и регулирование торговли в Византийской империи IV-IX вв. Показано, что основной задачей византийского правительства на протяжении IV-IX вв. в плане регулирования внешней торговли было стремление выгодно получать высоколиквидные восточные товары. При этом никаких попыток государственной организации торговли с целью извлечения коммерческой прибыли не предпринималось, и перепродажа восточных товаров на Запад и Север не являлась целью правительства. В итоге Византия не извлекала никакой коммерческой выгоды из своего геополитического положения, а импорт в торговле значительно превосходил экспорт. Доказано, что отсутствие в имперском административном аппарате специальных ведомств, деятельность которых была направлена на обеспечение контроля и регулирования торговли, стало следствием преобладания политики над экономикой. Отдельные “специализированные” чиновники были редкостью, и сфера их деятельности затрагивала преимущественно важную в политическом отношении иноземную торговлю. Из таких управленцев выделяются комиты коммеркия IV-VI вв., коммеркиарии VI-IX вв., комиты (архонты) проливов и авидики. Единственным ведомством, на которое было возложено комплексное регулирование коммерческой деятельности был секрет эпарха города Константинополя. В работе отмечено, что важнейшим средством регулирования внутренней торговли стала налоговая система. Показано, что налоговые реформы Анастасия I (491-518) в 498 г. и Константина V (741-775) в 767 г. преследовали важнейшую экономическую цель – запустить или интенсифицировать функционирование рыночных механизмов. В диссертации прослежен осуществленный византийским правительством отказ от директивного регулирования образования цен на продовольственные товары, проводившегося без учета основных экономических законов, в том числе и закона стоимости. На основании данных Книги Эпарха реконструирован механизм регулирования ценообразования посредством нормирования максимальных ставок прибыли торговавших в розницу торгово-ремесленных объединений. В итоге в диссертационном исследовании обоснована гипотеза о постепенном переходе от командно-административной экономики к саморегулирующемуся рынку, который был способен обеспечить экономическое равновесие при минимальном вмешательстве со стороны правительства. Государство создавало институциональную среду для функционирования свободного рынка, ограничивало его деятельность, но не стремилось господствовать над ним. В целом особенности, принципы задачи государственного регулирования торговли в Византии были вызваны специфическими характеристиками коммерческого обмена любых докапиталистических обществ, в которых торговля выполняла главным образом обслуживающе-потребительские функции. Вмешательство со стороны государства лишь усугубляло эти особенности и предотвращало появление в экономической системе возможностей расширенного производства. Государственное регулирование и регламентация ставок прибыли, с одной стороны, поддерживали успешное самодостаточное функционирование византийской экономики как замкнутой самодостаточной системы, с другой – тормозили развитие производства и торговли, превращая их в типичную для средневековья корпоративную деятельность, лишенную внутреннего потенциала для развития и конкурентной борьбы в рамках более широкой системы средиземноморской экономики. Domanovsky A. M. The State Control and Regulation of Trade in Byzantium during IV-IX Centuries. – Manuscript. Dissertation for the candidate degree of the Historical Sciences by specialty 07.00.02 – World history. – V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2007. In the dissertation on the basis of studying a wide complex of sources and the scientific literature the state control and regulation of trade over Byzantine empire IV-IX centuries is analyzed. The author emphasizes, that the primary goal of the Byzantine government during IV-IX centuries on regulation of foreign trade was aspirating for receiving expensive east goods under favorable conditions. Thus any attempts of the state organization of trade with the purpose of extraction of commercial profit were not undertaken. It is proved, that the absence in the imperial administrative device of special departments, which activity has been directed on guaranteeing of the control and regulation of trade, became consequence of prevalence of politics above economy. Separate “specialized” officials (department of the Eparch of the City, kommerkiarios, abydikos and other) were a rarity, and the sphere of their activity touched only overseas trade. It is noted, that the major means of regulation of domestic trade became tax system. Anastasius’s I (491-518) tax reforms in 498 and Constantine’s V (741-775) in 767 had the major economic target – to start or intensify functioning market mechanisms. As a whole, features, principles and tasks of state regulation of trade in Byzantium were caused by specific characteristics of commercial exchange of any pre-capitalistic societies, where trade carried out mainly attendant-consumer functions. Intervention from the state only aggravated these features and prevented occurrence in economic system of opportunities for expanded manufacture.Документ Система оподаткування Візантії IV–IX ст.(Бардола К. Ю. Система оподаткування Візантії IV–IX ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук / К. Ю. Бардола. - Харків, 2003. - 20 с., 2003) Бардола, К.Ю.Бардола К.Ю. Система оподаткування Візантії IV–IX ст. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Харків, 2002. В дисертації на базі широкого кола джерел та літератури проаналізовано систему оподаткування у Візантії в IV–IX ст. Вперше досліджено генезу прямого та непрямого оподаткування та разглянуто розвиток податкової адміністрації на протязі IV–IX ст. В роботі відзначається, що вже в IV ст. у Візантійській імперії існувала система податкових інститутів, які розвивались відповідно з єдиними принципами і тенденціями державного життя. Доведено, що після реформ імператора Юстиніана I в процесі подальшої трансформації податкова система стала у VII–VIII ст. одним з провідних інструментів вирішення загальних соціально-економічних проблем візантійської держави.Відзначено, що одним з наслідків використання візантійськими імператорами нових принципів оподаткування стали зміни в характері внутрішньої та зовнішньої торговлі Візантії у VII–IX ст. Доведено, що торгівельна діяльність у цей час здійснювалась під суворим наглядом держави. На основі свідоцтв джерел в дисертації висувається припущення, що зміни податкової системі і, як наслідок, лібералізація торгівельної діяльності відбувається в Імперії в кінці VIII– на початку IX ст. Взагалі візантійська система оподаткування пройшла досить складний шлях розвитку і змін, вирішуючи завдання фінансового забезпечення держави і регулювання соціально-економичних процесів. Слід зазначити, що на протязі всього періоду, що досліджується, інститут оподаткування був єдиною, успішно функціонуючою системою податків і податкових практик, за допомогою яких візантійський уряд реалізовував власну політику, спираючись на ефективні дії чиновницького апарату. Бардола К. Ю. Система налогообложения Византии IV – IX вв. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. – Всеобщая история. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2003. В диссертации на основе широкого комплекса источников и литературы анализируется система налогообложения Византии IV – IX вв. Впервые подробно проанализирован генезис прямого и косвенного налогообложения и рассмотрено развитие налоговой администрации на протяжении IV– IX вв. В работе отмечается, что уже в IVв. в Византийской империи существовала система налоговых институтов, которые развивались взаимосвязано и в соответствии с едиными принципами и тенденциями государственного развития. Принципы прямого налогообложения jugatio-capitatio введенные при императоре Диоклетиане, были дополнены в дальнейшем целым рядом косвенных налогов и практик, которые в совокупности представляли гибкую и хорошо сбалансированную налоговую систему. При помощи этой системы византийское правительство успешно, систематично и в соответствии с законом осуществляло пополнение бюджета, а также снабжение армии и чиновничьего аппарата вплоть до середины VI в. Доказано, что после реформ императора Юстиниана и дальнейшей трансформации вVII – VIII вв., византийская налоговая система стала одним из основных инструментов решения социально-экономических проблем византийского государства. При помощи системы государственных монополий, налоговых практик синоны и эпиболы и унификации налоговых принципов византийским императорам удалось остановить рост цен, отток налогоплательщиков из провинций в крупные города и под протекторат крупных землевладельцев, снять социальное напряжение городского плебса. Отмечено также, что одним из результатов применения византийскими императорами новых налоговых принципов, стали изменения в характере внешней и внутренней торговли Византии VII – IX вв. Доказано, что торговая деятельность в Византии в этот период осуществлялась под строгим контролем государства. На основании источников в диссертации сделано предположение о том, что изменения в налоговой системе и, как следствие, либерализация торговой деятельности в Византийской империи, произошли в конце VIII – начале IX вв. Эти изменения заключались в постепенном отказе от системы jugatio-capitatio и переходе к твердым налоговым ставкам, а также в увеличении значения косвенного налогообложения. В целом, византийская налоговая система в IV – IX вв. не раз подвергалась различным реформам, но на протяжении этого периода представляла собой единую, успешно взаимодействующую систему налогов и налоговых практик, при помощи которых византийское правительство осуществляло свою налоговую политику, основываясь на действиях эффективного чиновничьего аппарата. Bardola K.Yu. Byzantine Tax System in IV – IX Centuries. – Manuscript. The dissertation for the scientific degree of candidate of Historical Sciences, speciality 07.00.02. – Universal history. Kharkiv V. N. Karazin National University. Kharkiv, 2003. On the basis of a wide variety of sources the author is analyzes the system of the taxation in Byzantium in IV – IX centuries. For the first time the genesis of direct and indirect taxation is analyzed in detail during IV – IX centuries. The author notes that already in IV century in Byzantine the system of the taxation is existed. This system developed according the general principles of the state development. With the help of this system Byzantine government successfully, systematically and in accordance with the law realized renewing the budget up to VI century. The dissertation proves that after reforms of the emperor Justinian I and the further transformation in VII – VIII centuries Byzantine tax system became one of the main instrument of the decision general social-economic problems in Byzantine state. The author also notes that one of the results of the using new tax principles became the changes of external and domestic trade of Byzantium of VII – IX centuries. As a whole, Byzantine tax system in IV – IX centuries passed the long way of the development. However the author notes that during this whole period the institute of Byzantine taxation was the united, successfully interacting system of the taxes and tax methods, with the help of which Byzantine government realized the tax policy.Документ Продовольство, сировина і реміснича продукція у Візантії IV–IX ст.: професійна спеціалізація у виробництві та торгівлі(2015) Сорочан, К.С.Дисертація присвячена комплексному дослідженню номенклатури основних – продовольчих, сировинних, ремісничих товарів візантійської торгівлі IV–IX ст. і відповідної спеціалізації торгово-ремісничої діяльності. В ній з’ясоване термінологічне позначення різних категорій продукції, номенклатури товарів; виділені і систематизовані їхні головні, провідні групи, які домінували в аграрному, промисловому, ремісничому виробництві та обміні; визначені спеціальності, їхній характер і ступінь спеціалізації, поділу праці в галузі торгівлі продовольством, сировиною і ремісничими виробами. Дослідження показало, що підприємництво, комерція у Візантії могли переживати стагнацію, в деяких галузях навіть нетривалий спад, особливо наприкінці VII – першій половині VIII ст., але вони ніколи не зникали. Скорочення спеціалізації після VII ст. відбулося, але воно було незначним. Це ослаблення не прийняло абсолютний характер і частково компенсувалося перерозподілом функцій між спеціалістами. З іншого боку, відбулося поглиблення спеціалізації в галузі поставки сировини для шовкоткацтва, стали розвиватися свічкова справа й миловаріння. В цілому, торгово-реміснича диференціація продовжувала триматися в ранньосередньовічній Візантії на вельми високому рівні, який не поступався рівню пізньовізантійского періоду або станові ремесла і торгівлі Західної Європи в період розвиненого середньовіччя. Диссертация посвящена комплексному исследованию номенклатуры основных – продовольственных, сырьевых, ремесленных товаров византийской торговли IV–IX вв. и соответствующей специализации торгово-ремесленной деятельности. В ней выяснено терминологическое обозначение разных категорий продукции, номенклатуры товаров; выделены и систематизированы их главные, ведущие группы, доминировавшие в аграрном, промысловом, ремесленном производстве и обмене; определены специальности, их характер и степень специализации, разделения труда в области торговли продовольствием, сырьем и ремесленными изделиями. Среди предметов византийской торговли лидировали зерно-продовольственные товары, велико было значение различных видов сырья, но ремесленные изделия при этом составляли не менее трети сферы обращения. Доминирующими являлись предметы первой необходимости, продовольственные товары, которых насчитывается свыше 150 наименований. С ними было связано около 67 направлений торгово-ремесленной, рыночной деятельности. Причем меньшая их часть (20 специальностей) имела исключительно торговый характер. Источники позволяют установить около 65 наименований видов сырья и материалов, необходимых в самых разных областях ремесла и в быту. Примерно 50 направлений хозяйственной деятельности было связано со специальностями, занятыми производством, заготовкой или обработкой сырья. Исключительно торговыми здесь являлись лишь пять профессий. Наибольшее количество византийских товаров (около 411 наименований) представляла сфера ремесла. При этом в торгово-ремесленном производстве Византии, связанном с изготовлением и торговлей ремесленными изделиями, насчитывалось не менее 160 специальностей. При оценке характера ремесленной специализации обращает внимание, что среди этого количества лишь 18 специальностей были преимущественно торговые, связанные со скупкой и перепродажей готовой продукции. Исследование показало, что предпринимательство, торговля в Византии могли переживать стагнацию, в некоторых областях – даже непродолжительный спад, особенно в конце VII – первой половине VIII вв., но они никогда не исчезали. Сокращение специализации после VII в. произошло, но было незначительным. Можно говорить об ослаблении со временем специализации в торговле мясом, колбасами, мясными и кондитерскими изделиями, льном, льняной пряжею, шерстью, необработанными шкурами, кожами. Свертывание специализации наблюдалось у меховщиков. После VII в. ничего не известно о профессиях изготовителей венков, бинтов, хотя теоретически они должны были быть. Исчезли специализированные торговцы красками, мастера по обработке драгоценных камней. Но это ослабление не приняло абсолютный характер и отчасти компенсировалось перераспределением функций между специалистами. С другой стороны, произошло углубление специализации в области поставки сырья для шелкоткачества, стали развиваться новые отрасли – свечное дело и мыловарение. В целом, торгово-ремесленная дифференциация продолжала держаться в раннесредневековой Византии на весьма высоком уровне, не уступавшем уроню поздневизантийского периода или состоянию ремесла и торговли Западной Европы в период развитого средневековья. The thesis is devoted to comprehensive research of market nomenclature – the main food, raw materials, handicraft goods of Byzantine trade in 4–9th centuries and also to research of trade and craft activities specialization. The terminological designation of different categories of products, range of goods was determined; their main groups, that dominated in agricultural, handicraft production and exchange, were identified and described systematically; professions, their nature and degree of specialization, labor division in trade field of foodstuffs, raw materials and craft products were defined. The study found out that entrepreneurship, commerce in Byzantium could stagnate, in some areas they could even have a short decline, especially at the end of the first half of 7–8th cent., but they never disappeared. After the 7th century the reduction of specialization happened but it was insignificant. This weakening has not taken an absolute character and partly was compensated by the redistribution of functions between specialists. On the other hand, there has been increasing of specialization in supplying of raw materials for silk weaving; the candle and soap making business began to develop. In general, the trade and craft differentiation in early medieval Byzantium continued to stay at rather high level, which was not inferior to the late Byzantine period or to the position crafts and trade in Western Europe during the High Middle Ages.Документ Русь у зовнішній політиці Візантії в останній чверті Х ст.(2015) Роменський, О.О.У дисертації проведено дослідження русько-візантійських відносин в останній чверті Х ст. (976–997) – періоді, що ознаменував докорінні зміни у стосунках двох держав. Дослідження базується на різних типах та видах джерел – письмових (наративних та документальних), сфрагістичних, нумізматичних, зображальних, археологічних, висвітлено основні концепції дослідників XVIII – початку XXI ст. Проаналізовано внутрішньополітичну ситуацію у Візантії (апостасії 976–989 рр.) та їх вплив на зовнішню політику Імперії. Визначено дату Хрисопольської битви військ Василія II та Варди Фоки як terminus ante quem оформлення союзу русів та візантійців – березень 989 р. Встановлено, що Корсунський похід князя Володимира був спричинений прагненням контролю над Балтійсько-Чорноморським шляхом «із Варяг у Греки», закріпленням прав та привілеїв верхівки русів у торгівлі й дипломатичних відносинах з Візантією. Визначено хронологію Корсунського походу, тривалість облоги Херсона з червня 987 по березень 988 р. Спростовано точку зору про порушення Візантією матримоніальної угоди з Руссю. Проаналізовано зміст та обставини укладення русько-візантійського договору, запропоновано його датування навесні-влітку 988 р. Простежено дипломатичне та політичне значення шлюбу принцеси Анни з Володимиром. Підтверджено думку про хрещення й шлюб князя у Херсоні на великій агорі, встановлено дату – на Великдень чи П’ятидесятницю 988 р. Обґрунтовано час хрещення киян між 20 липня та 1 серпня 988 р. Затримка у створенні митрополії на Русі пов’язується із церковною політикою Василія II, вакантністю Константинопольської патріаршої кафедри. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, 2014. В диссертации исследуются русско-византийские отношения в последней четверти Х в. (976-997) – периоде, который ознаменовался кардинальными изменениями во внешней политике двух государств. Исследование базируется на различных типах и видах источников– письменных (нарративных и документальных), сфрагистических, нумизматических, изобразительных, археологических, освещены основные историографические концепции XVIII – начала XXI вв . Проанализированы внутриполитическая ситуация в Византии (апостасии 976–989 гг.) и ее влияние на внешнюю политику Империи. Предложена периодизация гражданской войны – событий 976–989 гг. в Византии: 1) 976–979 гг. – начало гражданской войны, первый апостасий Варды Склира; 2) 979–986 гг. – этап политического противостояния, подготовки нового вооруженного конфликта; 3) декабрь 986 г. – август/сентябрь 987 г. – новый виток вооруженной борьбы, временная консолидация сил Склиров и Фок; 4) август/сентябрь 987 г. – 13 апреля 989 г. – кульминация гражданской войны (апостасий Варды Фоки); 5) апрель-октябрь 989 г. – затухание гражданской ойны, поражение военной знати. Определена дата Хрисопольськой битвы войск Василия II и Варды Фоки как terminus ante quem оформления союза русов и византийцев – март 989 г. Ключевым аспектом византийско-русских отношений этого периода следует признать момент их перехода от военного противостояния к мирному соглашению, в связи с чем особое значение приобретают причины, хронология, ход событий во время войны Руси с Византией в Юго-Западной Таврике (Корсунского похода князя Владимира). Установлено, что Корсунский поход князя Владимира был вызван стремлением контролировать Балтийско-Черноморский путь «из Варяг в Греки», закреплением прав и привилегий верхушки русов в торговле и дипломатических отношениях с Византией. В то же время не представляются обоснованными гипотезы о намерении присоединения территорий Херсона и Климата к Руси, поскольку их аннексия не отвечала возможностям, да и потребностям древнерусского государства. Определены хронология Корсунского похода, продолжительность осады Херсона с июня 987 по март 988 г. Распостраненные в историографии датировки взятия Херсона 989 г. / до 16 декабря 988 г., основанные на интерпретации данных об «огненных столбах» и комете в «Истории» Льва Диакона, не находят подтверждения. «Огненные столбы», вероятно, были не полярным сиянием, а следствием горения газовых факелов– гидратов метана – в Черном море. Военные действия начались походом к днепровским порогам с целью противодействия печенегам, затем войско русов подошло к Херсону, используя традиционный водный маршрут. Высадившись в Стрелецкой бухте, русы расположились лагерем в 200–250 м от западных городских ворот и начали осадные действия с западного участка оборонительной стены. Выдвинута гипотеза о тождестве Ижберна и Анастаса (двойном, языческом и христианском, именах варяга). Опровергнута точка зрения о нарушении Византией матримониального соглашения с Русью. Проанализировано содержание и обстоятельства заключения русско-византийского соглашения, предложена его датировки весной-летом 988 г. Прослежены дипломатическое и политическое значение брака принцессы Анны с Владимиром. Обосновано мнение о крещении и браке князя в Херсоне на большой агоре, установлена дата крещения – на Пасху или Пятидесятницу 988 г. Обосновано время крещения киевлян между 20 июля и 1 августа 988 г. Задержка в создании митрополии на Руси связывается с церковной политикой Василия II, вакантностью Константинопольской патриаршей кафедры. В последней четверти Х в. произошел решающий поворот в отношениях Руси и Империи ромеев, оказавший влияние на международное положение обоих государств. Этапными событиями, приведшими к этому повороту, следует считать Корсунский поход 987–988 гг., заключение соглашения с Византией весной-летом 988 г., крещение Владимира и последующую организацию митрополии. The dissertation investigates the Rus’-Byzantine relations in the last quarter of the tenth century. (976–997) – the period, which was marked by cardinal changes in the foreign policy of the two states. The study is based on the different types and kinds of sources: written (narrative and documentary) ones, sfragistic, numismatic, visual, archaeological. Major historiographical concept of XVIII – beginning of XXI century are revealed. The political situation in Byzantium (apostasies of 976-989 A.D.) and its influence on the foreign policy of the Empire are analyzed. The date of the Chrisopolis battle between the troops of Basil II and Bardas Phocas as a terminus ante quem of the formation of union Rus and Byzantines is established – March 989. Prince Vladimir Korsun campaign was caused by the desire of control over the Baltic-Black Sea route «from the Varangians to the Greeks», securing the rights and privileges of the ruling classes of Ruses in trade and diplomaticrelations with Byzantium. The chronology of Korsun campaign, the duration of the siege of Cherson from June to March 987–988 is defined. The view about an inappropriateByzantium matrimonial agreements with Rus’ is refuted. The contents and circumstances of conclusion of Rus’-Byzantine agreement pointed out. Offered its dating in the spring and summer of 988. The diplomatic and political significance of the marriage of Princess Anna with Vladimir is studied. The opinion of the baptism and marriage of the prince in Cherson large agora is grounded. The date of the Vladimir’s baptism – at Easter or Pentecost 988 is established. The baptism of Kiev citizens between 20 July and 1 August 988 is substantiated. The delay in the establishment of the metropolis in Rus’ is associated with the church policy of Basil II and vacant Constantinople Patriarch’s cathedra.