Д 64.051.10 (Історичні науки)
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10744
07.00.01 — історія України;
07.00.02 — всесвітня історія
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Взаємовідносини німецьких колоністів та українського населення (кінець ХVІІІ – 20-ті роки ХХ століття)(Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018) Швайка, І.О.; Shvajka, I.O.Робота присвячена питанню взаємовідносин німецького та українського етносів. Головною гіпотезою дослідження є економічна доцільність, яка спонукала українців та німців до економічного, культурного та соціального спілкування. Хронологічно межі дослідження охоплюють кінець ХVІІІ – 20-ті роки ХХ століття. Нижня межа відповідає часу створення перших колоній на території України, верхня – приходом до влади більшовиків, що призвело до соціально-економічних утисків німецької меншини та міграції значної кількості німецьких колоністів за кордон у 20-х роках ХХ століття. Територіально межі дослідження охоплюють територію сучасної України.Документ Державний контроль та регулювання торгівлі у Візантії IV-IX ст.(2007) Домановський, А.М.Домановський А. М. Державний контроль та регулювання торгівлі у Візантії IV-IX ст. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2007. У дисертації на основі вивчення широкого комплексу джерел та наукової літератури аналізується державний контроль та регулювання торгівлі у Візантійській імперії IV-IX ст. Показано, що основним завданням візантійського уряду в плані регулювання зовнішньої торгівлі було бажання вигідно отримувати високоліквідні східні товари. При цьому не здійснювалося жодних спроб державної організації посередницької зовнішньої торгівлі з метою отримання комерційного прибутку. Доведено, що відсутність у імперському адміністративному апараті спеціальних відомств, діяльність яких була б спрямована на забезпечення контролю та регулювання торгівлі – наслідок перманентного превалювання політики над економікою. Окремі “спеціалізовані” чиновники (відомство епарха міста Константинополя, коммеркіарії, авідики тощо) були рідкістю, й сфера їхньої діяльності торкалася переважно важливої у політичному плані зовнішньої торгівлі. Відзначено, що важливим засобом регулювання внутрішньої торгівлі була податкова система. Показано, що податкові реформи Анастасія І (491-518 рр.) в 498 р. та Константина V (741-775 рр.) в 767 р. мали на меті запустити або інтенсифікувати функціонування ринкових механізмів. У цілому особливості, принципи, завдання державного регулювання торгівлі у Візантії були викликані специфічними характеристиками комерційного обміну будь-яких докапіталістичних суспільств, в яких торгівля переважно обслуговувала споживчі функції. Втручання з боку держави лише посилювало ці особливості й запобігало появі в усталеній економічній системі ранньосередньовічної Візантії можливостей для розширеного виробництва. Домановский А. Н. Государственный контроль и регулирование торговли в Византии IV-IX вв. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – Всеобщая история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, 2007. В диссертации на основе изучения широкого комплекса источников и научной литературы анализируется государственный контроль и регулирование торговли в Византийской империи IV-IX вв. Показано, что основной задачей византийского правительства на протяжении IV-IX вв. в плане регулирования внешней торговли было стремление выгодно получать высоколиквидные восточные товары. При этом никаких попыток государственной организации торговли с целью извлечения коммерческой прибыли не предпринималось, и перепродажа восточных товаров на Запад и Север не являлась целью правительства. В итоге Византия не извлекала никакой коммерческой выгоды из своего геополитического положения, а импорт в торговле значительно превосходил экспорт. Доказано, что отсутствие в имперском административном аппарате специальных ведомств, деятельность которых была направлена на обеспечение контроля и регулирования торговли, стало следствием преобладания политики над экономикой. Отдельные “специализированные” чиновники были редкостью, и сфера их деятельности затрагивала преимущественно важную в политическом отношении иноземную торговлю. Из таких управленцев выделяются комиты коммеркия IV-VI вв., коммеркиарии VI-IX вв., комиты (архонты) проливов и авидики. Единственным ведомством, на которое было возложено комплексное регулирование коммерческой деятельности был секрет эпарха города Константинополя. В работе отмечено, что важнейшим средством регулирования внутренней торговли стала налоговая система. Показано, что налоговые реформы Анастасия I (491-518) в 498 г. и Константина V (741-775) в 767 г. преследовали важнейшую экономическую цель – запустить или интенсифицировать функционирование рыночных механизмов. В диссертации прослежен осуществленный византийским правительством отказ от директивного регулирования образования цен на продовольственные товары, проводившегося без учета основных экономических законов, в том числе и закона стоимости. На основании данных Книги Эпарха реконструирован механизм регулирования ценообразования посредством нормирования максимальных ставок прибыли торговавших в розницу торгово-ремесленных объединений. В итоге в диссертационном исследовании обоснована гипотеза о постепенном переходе от командно-административной экономики к саморегулирующемуся рынку, который был способен обеспечить экономическое равновесие при минимальном вмешательстве со стороны правительства. Государство создавало институциональную среду для функционирования свободного рынка, ограничивало его деятельность, но не стремилось господствовать над ним. В целом особенности, принципы задачи государственного регулирования торговли в Византии были вызваны специфическими характеристиками коммерческого обмена любых докапиталистических обществ, в которых торговля выполняла главным образом обслуживающе-потребительские функции. Вмешательство со стороны государства лишь усугубляло эти особенности и предотвращало появление в экономической системе возможностей расширенного производства. Государственное регулирование и регламентация ставок прибыли, с одной стороны, поддерживали успешное самодостаточное функционирование византийской экономики как замкнутой самодостаточной системы, с другой – тормозили развитие производства и торговли, превращая их в типичную для средневековья корпоративную деятельность, лишенную внутреннего потенциала для развития и конкурентной борьбы в рамках более широкой системы средиземноморской экономики. Domanovsky A. M. The State Control and Regulation of Trade in Byzantium during IV-IX Centuries. – Manuscript. Dissertation for the candidate degree of the Historical Sciences by specialty 07.00.02 – World history. – V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2007. In the dissertation on the basis of studying a wide complex of sources and the scientific literature the state control and regulation of trade over Byzantine empire IV-IX centuries is analyzed. The author emphasizes, that the primary goal of the Byzantine government during IV-IX centuries on regulation of foreign trade was aspirating for receiving expensive east goods under favorable conditions. Thus any attempts of the state organization of trade with the purpose of extraction of commercial profit were not undertaken. It is proved, that the absence in the imperial administrative device of special departments, which activity has been directed on guaranteeing of the control and regulation of trade, became consequence of prevalence of politics above economy. Separate “specialized” officials (department of the Eparch of the City, kommerkiarios, abydikos and other) were a rarity, and the sphere of their activity touched only overseas trade. It is noted, that the major means of regulation of domestic trade became tax system. Anastasius’s I (491-518) tax reforms in 498 and Constantine’s V (741-775) in 767 had the major economic target – to start or intensify functioning market mechanisms. As a whole, features, principles and tasks of state regulation of trade in Byzantium were caused by specific characteristics of commercial exchange of any pre-capitalistic societies, where trade carried out mainly attendant-consumer functions. Intervention from the state only aggravated these features and prevented occurrence in economic system of opportunities for expanded manufacture.Документ Продовольство, сировина і реміснича продукція у Візантії IV–IX ст.: професійна спеціалізація у виробництві та торгівлі(2015) Сорочан, К.С.Дисертація присвячена комплексному дослідженню номенклатури основних – продовольчих, сировинних, ремісничих товарів візантійської торгівлі IV–IX ст. і відповідної спеціалізації торгово-ремісничої діяльності. В ній з’ясоване термінологічне позначення різних категорій продукції, номенклатури товарів; виділені і систематизовані їхні головні, провідні групи, які домінували в аграрному, промисловому, ремісничому виробництві та обміні; визначені спеціальності, їхній характер і ступінь спеціалізації, поділу праці в галузі торгівлі продовольством, сировиною і ремісничими виробами. Дослідження показало, що підприємництво, комерція у Візантії могли переживати стагнацію, в деяких галузях навіть нетривалий спад, особливо наприкінці VII – першій половині VIII ст., але вони ніколи не зникали. Скорочення спеціалізації після VII ст. відбулося, але воно було незначним. Це ослаблення не прийняло абсолютний характер і частково компенсувалося перерозподілом функцій між спеціалістами. З іншого боку, відбулося поглиблення спеціалізації в галузі поставки сировини для шовкоткацтва, стали розвиватися свічкова справа й миловаріння. В цілому, торгово-реміснича диференціація продовжувала триматися в ранньосередньовічній Візантії на вельми високому рівні, який не поступався рівню пізньовізантійского періоду або станові ремесла і торгівлі Західної Європи в період розвиненого середньовіччя. Диссертация посвящена комплексному исследованию номенклатуры основных – продовольственных, сырьевых, ремесленных товаров византийской торговли IV–IX вв. и соответствующей специализации торгово-ремесленной деятельности. В ней выяснено терминологическое обозначение разных категорий продукции, номенклатуры товаров; выделены и систематизированы их главные, ведущие группы, доминировавшие в аграрном, промысловом, ремесленном производстве и обмене; определены специальности, их характер и степень специализации, разделения труда в области торговли продовольствием, сырьем и ремесленными изделиями. Среди предметов византийской торговли лидировали зерно-продовольственные товары, велико было значение различных видов сырья, но ремесленные изделия при этом составляли не менее трети сферы обращения. Доминирующими являлись предметы первой необходимости, продовольственные товары, которых насчитывается свыше 150 наименований. С ними было связано около 67 направлений торгово-ремесленной, рыночной деятельности. Причем меньшая их часть (20 специальностей) имела исключительно торговый характер. Источники позволяют установить около 65 наименований видов сырья и материалов, необходимых в самых разных областях ремесла и в быту. Примерно 50 направлений хозяйственной деятельности было связано со специальностями, занятыми производством, заготовкой или обработкой сырья. Исключительно торговыми здесь являлись лишь пять профессий. Наибольшее количество византийских товаров (около 411 наименований) представляла сфера ремесла. При этом в торгово-ремесленном производстве Византии, связанном с изготовлением и торговлей ремесленными изделиями, насчитывалось не менее 160 специальностей. При оценке характера ремесленной специализации обращает внимание, что среди этого количества лишь 18 специальностей были преимущественно торговые, связанные со скупкой и перепродажей готовой продукции. Исследование показало, что предпринимательство, торговля в Византии могли переживать стагнацию, в некоторых областях – даже непродолжительный спад, особенно в конце VII – первой половине VIII вв., но они никогда не исчезали. Сокращение специализации после VII в. произошло, но было незначительным. Можно говорить об ослаблении со временем специализации в торговле мясом, колбасами, мясными и кондитерскими изделиями, льном, льняной пряжею, шерстью, необработанными шкурами, кожами. Свертывание специализации наблюдалось у меховщиков. После VII в. ничего не известно о профессиях изготовителей венков, бинтов, хотя теоретически они должны были быть. Исчезли специализированные торговцы красками, мастера по обработке драгоценных камней. Но это ослабление не приняло абсолютный характер и отчасти компенсировалось перераспределением функций между специалистами. С другой стороны, произошло углубление специализации в области поставки сырья для шелкоткачества, стали развиваться новые отрасли – свечное дело и мыловарение. В целом, торгово-ремесленная дифференциация продолжала держаться в раннесредневековой Византии на весьма высоком уровне, не уступавшем уроню поздневизантийского периода или состоянию ремесла и торговли Западной Европы в период развитого средневековья. The thesis is devoted to comprehensive research of market nomenclature – the main food, raw materials, handicraft goods of Byzantine trade in 4–9th centuries and also to research of trade and craft activities specialization. The terminological designation of different categories of products, range of goods was determined; their main groups, that dominated in agricultural, handicraft production and exchange, were identified and described systematically; professions, their nature and degree of specialization, labor division in trade field of foodstuffs, raw materials and craft products were defined. The study found out that entrepreneurship, commerce in Byzantium could stagnate, in some areas they could even have a short decline, especially at the end of the first half of 7–8th cent., but they never disappeared. After the 7th century the reduction of specialization happened but it was insignificant. This weakening has not taken an absolute character and partly was compensated by the redistribution of functions between specialists. On the other hand, there has been increasing of specialization in supplying of raw materials for silk weaving; the candle and soap making business began to develop. In general, the trade and craft differentiation in early medieval Byzantium continued to stay at rather high level, which was not inferior to the late Byzantine period or to the position crafts and trade in Western Europe during the High Middle Ages.