К 64.051.07 (Філологічні науки)
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10750
10.01.01 — українська література;
10.01.02 — російська література
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Проза Н. В. Баршева: система мотивов, мифопоэтика, интертекст(Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019-02-11) Виниченко, В.В.; Vinichenko, V.V.В диссертации осуществлен анализ поэтики прозы Николая Баршева — писателя, который принадлежит к группе ныне забытых мастеров слова 20–30-х годов ХХ века. Рассмотрены мотивы, связанные с онтологическими и экзистенциальными параметрами художественного мира писателя, в проекции на их мифопоэтическую и интертекстуальную природу. Установлено, что базовым для модели мира Н. Баршева есть понятие стихии, а главным законом бытия в смертном «пузыре» существования является «обмен веществ», согласно которому ничто в мире не исчезает бесследно. Анализ выявил многочисленные мифологемы, которые актуализируются в прозе Н. Баршева (мифологемы полета, всемирного потопа, слепоты-смерти и т. д.), интертекстуальные включения классических и современных для Н. Баршева произведений (проза А. Пушкина, Н. Гоголя, А. Чехова, поэзия А. Блока и С. Есенина и т. д.), контекстуальные переклички с философскими концепциями П. Успенского, П. Флоренского, Н. Федорова, В. Вернадского, ОБЭРИУ и др.). Обнаруженный в творчестве Н. Баршева синтез элементов различных художественных систем (неореалистической, авангардистской, модернистской и постмодернистской) позволяет откорректировать и уточнить принятую в современном литературоведении концепцию литературной эволюции в русской литературе 20–30-х годов ХХ века.Документ Поетика драматургії Л. Андрєєва(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2013-04-24) Сухоруков, В.А.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 − російська література. − Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2013.Документ Критична проза А. Бєлого 1902–1905 х років: естетика й поетика(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2013-03-22) Капінус, Т.Л.Капінус Т. Л. Критична проза А. Бєлого 1902–1905 х років: естетика й поетика. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОНмолодьспорту України, Харків, 2013. У дисертації здійснено всебічний аналіз літературно-художньої критики А. Бєлого першої половини 1900 х рр. Схарактеризовано індивідуально-авторську своєрідність рецензій, творчих портретів, статей-маніфестів та інших жанрів, досліджено процеси гібридизації, поглиблено уявлення про механізми естетизації критики. Оновлення традиційної структури критичного тексту в роботі пов’язується із поширенням сфери впливу автокомунікації. Розглянуто комунікативні стратегії критика-письменника як результат впровадження його естетичних теорій та визначено основну модель імпліцитного читача. Дослідження підтвердило, що критичні тексти, створені в так званий «аргонавтичний» період, становлять систему. З’ясовано, що принципи інтерпретації й оцінки, які застосовує критик, визначаються індивідуальним міфом про шлях, що розташований на метарівні по відношенню до окремих критичних творів і походить від центрального естетико-антропологічного проекту. Аналіз мотивної системи ранньої критики довів, що критичні твори А. Бєлого мають всі підстави вважатися неоміфологічними текстами.Документ Лірика О. Седакової: система мотивів, міфопоетика, інтертекст(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2014-01-30) Звєгинцова, М.Е.Звєгинцова М. Е. Лірика О. Седакової: система мотивів, міфопоетика, інтертекст. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2013. У ході міфопоетичного та інтертекстуального аналізу було виявлено загальний для поетичної творчості О. Седакової характер творення мотивів, що сягає фундаментальних концептно-архетипічних мовних реалій, які набувають конкретизації в наборі констант індивідуально-авторської моделі світу, а потім – у художній мотивіці ліричної книги як цілого. Дослідження мотивної системи здійснено на прикладі мотивів шипшини, саду, сну, лиця, дому та мотивів, пов’язаних із семантикою знання, пам’яті, світла. Встановлено, що всі перелічені мотиви корелюють із семантикою «спільної долі». У дисертації простежено різноманітні взаємозв’язки досліджуваної лірики з уявленнями фольклорно-обрядового характеру. Продемонстровано щільність переплетення біблійно-християнського і фольклорно-обрядового дискурсів. Аналіз виявив магістральну авторську інтенцію, яка полягає в художньому дослідженні принципу межі. Діапазон реалізації цього принципу досить значний: від міфологічних мотивів перетинання межі до метатекстуальних дихотомій, що створюють ефект постійного оновлення рецептивної ситуації. Розгляд дихотомічних прогресій поетичних текстів О. Седакової дозволив виявити пріоритет дискурсивно-мовної інтертекстуальності. Проведене дослідження дає можливість стверджувати, що у ліричному доробку О. Седакової інтегруються та рефлективно розвиваються творчі принципи модернізму.