К 64.051.07 (Філологічні науки)
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/10750
10.01.01 — українська література;
10.01.02 — російська література
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Поетика драматургії Л. Андрєєва(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2013-04-24) Сухоруков, В.А.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 − російська література. − Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2013.Документ Романтичні тенденції в поезії Якова Щоголева(Бердянський державний педагогічний університет, 2013-10-22) Регуш, Ю.С.Регуш Ю. C. Романтичні тенденції в поезії Якова Щоголева. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2013. У дисертації проаналізовано поетичну спадщину Я. Щоголева у контексті романтичних тенденцій. Досліджується питання впливу на доробок письменника творчості представників харківської романтичної школи. Зазначається, що, створюючи свої власні поезії, митець використовував народні джерела та продовжив романтичні традиції української літератури першої половини ХІХ ст. Аналізуються провідні теми та мотиви поезії Я. Щоголева: фольклорні, історичні, релігійні та пейзажні мотиви, тема кохання, смерті та праці. Розглядаються у творчості поета романтичні образи русалки, козака, співця (кобзаря, лірника). Вивчається жанрова своєрідність лірики митця, часопросторова модель світу поезій, відзначаються особливості поетичного мовлення творів. Наголошується, що творчий доробок письменника займає вагоме місце в творенні української літератури. У висновках зазначається, що творчість Якова Щоголева була типовим явищем для української романтичної літератури ХІХ ст., але разом з тим і досить своєрідним, самобутнім проявом поетичного таланту харківського митця.Документ Жанрова система малої прози Ф. Сологуба(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2014-10-08) Молчанова, О.В.Молчанова Е. В. Жанровая система малой прозы Ф. Сологуба. – На правах рукописи. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 – русская литература. − Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина Министерства образования и науки Украины, Харьков, 2014. В диссертации осуществлен всесторонний анализ поэтики репрезентативных произведений малой прозы Ф. Сологуба в контексте его лирики, романистики и публицистики. На этой основе определена жанровая система малой прозы писателя, включающая лиро-эпические новеллы (в том числе – календарные) и миниатюры. Последние же представлены жанрами превращения (метаморфозы), сказочки, афоризма и фрагмента. Результаты исследования свидетельствуют о том, что в жанровой системе малой прозы Ф. Сологуба преобладает лиро-эпическая новеллистика. Установлено, что новеллы Ф. Сологуба отличает доминирование лирического сюжета, воссоздающего внутреннюю коллизию героя, и обусловленные ею неожиданные метаморфозы и гротесковые трансформации хронотопа и предметного мира, данные в субъективном восприятии персонажа, неомифологизм и символическая многозначность, допускающая различные интерпретации. Динамику развития лирическому сюжету задает функционирование мотивов тоски, страха, одиночества, смерти, богооставленности, отчужденности, враждебности, безразличия, презрения, печали, томления, мечты, сна, безумия, света и теней, красоты, пыли и т. п., на уровне подтекста выявляющих изменения внутреннего (психологического или экзистенциального) состояния героев. Особое место в малой прозе Ф. Сологуба занимают «календарные» новеллы. Исследование их поэтики показало тесную связь святочных, рождественских, пасхальных и праздничных новелл с поэзией и остальной новеллистикой писателя-символиста (субъективный тип повествования, функционирование одних и тех же мотивов в доминирующем лирическом сюжете, наличие героев с экзистенциальным типом сознания и т. п.). За счет этого автор расширял довольно тесные рамки жанровых моделей «календарной» прозы, существенно преобразуя ее и в концептуальном – иронично-пессимистическом – духе. Анализ текстов показал, что миниатюры Ф. Сологуба представлены такими жанрами, как превращения (миниатюры микроцикла «Превращения»), сказочки (цикл «Сказочки»), а также еще более лаконичные, но предельно концентрированные по содержанию афоризмы (цикл «Афоризмы») и фрагменты (фрагментарный текст «Достоинство и мера вещей»). Формированию такой разновидности сологубовских миниатюр, которая может быть названа «превращение», предшествовал играющий важную роль в новеллистике Ф. Сологуба прием метаморфозы, известный еще по мифологии и античной литературе. Создавая эти миниатюры, писатель пытался заглянуть в глубинную сущность человека и выявить его подлинные свойства, чувства и возможности. Его интересовала проблема смены масок и ролей человека. Таким образом, несмотря на бытовой фабульный уровень этих миниатюр, Ф. Сологуб, как было показано, затрагивал в них глубокие философские проблемы. Как показало исследование, в своих лаконичных и будто бы даже примитивных (от типа повествования до героев и сюжетов) сказочках Ф. Сологуб смело демонстрирует бессмысленность человеческого бытия и безрезультатность стремления изменить его к лучшему. В итоге вместо мудрой морали и дидактизма, характерных для жанров фольклорной и литературной сказки и басни, в сказочках ироничного Ф. Сологуба царит человеческая глупость и примитивность. В своих сказочках Ф. Сологуб не перестает быть лириком, поэтому его, казалось бы, примитивные, миниатюры отличаются высоким уровнем авторской субъективности и выстроены по законам ритмической прозы. Наименьшими по объему миниатюрами Ф. Сологуба являются его афоризмы и фрагменты. Они представляют собой оригинальные итоговые размышления автора о добре и зле, жизни и смерти, о смысле жизни, о человеческих взаимоотношениях, о сущности Бога и Сатаны, природе и научно-техническом прогрессе, природе и человеке и др., выраженные в еще более лаконичной форме, чем его сказочки. Анализ поэтики «Афоризмов» и фрагментарного текста «Достоинство и мера вещей» позволил определить, что циклообразующую роль в них играет монтаж, а во фрагментарном тексте и определенная композиция, поскольку фрагменты пронумерованы автором. В целом миниатюры Ф. Сологуба в силу своей предельной концентрации, лаконичности и взаимодополнительности являются неким итогом, запечатлевшим авторскую концепцию мира и человека. Осуществленный анализ жанровой системы малой прозы Ф. Сологуба позволил выявить как специфику и оригинальность его произведений, так и продуктивность сологубовских жанровых моделей и новаций не только для Д. Хармса, но и для более широкого круга писателей ХХ века – Л. Андреева, футуристов, С. Кржижановского и др.Документ Зображення тоталітарного минулого в українській прозі 90-х рр. ХХ — поч. ХХІ ст.: ідеологічний дискурс та поетика.(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2012-11-07) Хижняк, К.В.Хижняк К. В. Зображення тоталітарного минулого в українській прозі 90-х рр. ХХ — поч. ХХІ ст.: ідеологічний дискурс та поетика. — На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 — українська література. — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОНмолодьспорту України, Харків, 2012. У дисертації проаналізовано особливості змалювання подій доби тоталітаризму у прозі П. Загребельного, М. Матіос, О. Забужко, Ю. Андруховича та Н. Сняданко крізь мотивні, сюжетні та часопросторові характеристики їхніх творів. Проведено порівняльний аналіз творів часів тоталітаризму і сучасної прози. Установлено, що найхарактернішими та найпоказовішими мотивами для текстів новітніх письменників є мотиви зради, відданості/жертовності й самотності. Кожен із мотивів має кілька субмотивів, що найбільш повно розкривають сутність ідеологічного дискурсу. Сюжетні особливості характеризуються поєднанням зображення тоталітарного минулого і специфічного жанру твору, властивого певному автору. Аналіз особливостей хронотопу творів, що містять зображення тоталітарного минулого, довів, що вони залежать від часової віднесеності сюжетної лінії. Часова достовірність досягається наявністю специфічних часових маркерів, реалій відповідної епохи, що добре характеризують її сутність.