Наукові роботи. Історичний факультет
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/94
Переглянути
10 результатів
Результати пошуку
Документ Розвиток уявлень про соціальну організацію сіверян в історіографії(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019) Кириченко, Максим Іванович; Kyrychenko, MaksymКраєзнавство в системі історичного знання Складність розуміння сутності громадської організації слов’ян виникла ще на літописному етапі. Але до початку археологічних досліджень слов’янських старожитностей це питання ще важко було вирішити. Історики, спираючись переважно на відомості ПВЛ, бачили слов’ян дикими нерозвиненими племенами, які не володіли розвиненою соціальною організацією. Розширення відомостей про сіверян і поглиблення уявлень про рівень їхнього розвитку підштовхнуло до повернення до питання про соціальну організацію цієї спільноти. Проте, термін «плем’я» на довгий час закріпився в історіографії за сіверянами та іншими слов’янськими етнічними спільнотами. У радянський час в історичній науці традиційною стала понятійна тріада «плем’я, народність, нація», відповідно до якої плем’ям називали етнічні спільності первіснообщинної епохи, народністю — рабовласницької й феодальної епох, а нацією — епох капіталізму й соціалізму. Таким чином, уявлення про те, що представляли собою сіверяни неодноразово зазнавало змін в історіографії. З’явившись в ній як невелике плем’я, що займало межиріччя Десни, Сейму і Сули, сіверяни в результаті стали племінним союзом, а, з точки зору деяких дослідників, навіть протодержавою. Однак, висновки про характер внутрішньої структури сіверян багато в чому залежать від інших чинників, як, наприклад, уявлення про їхні територіальні межі, відмінності в поховальному обряді або антропологічний склад, які неодноразово зазнавали змін в історіографії, і, без сумніву, ще можуть змінитися в майбутньому.Документ Соціальна історія Болгарії в українській історіографії (1986–2013 рр.)(2014) Самойленко, Н.І.Попри відсутність загальновизнаного розуміння предмету соціально-історичних досліджень, автор з’ясовує, що впродовж 1985–2012 рр. вдалося зберегти та розвинути набуті у попередній період традиції дослідження довготермінових макропроцесів, окремих соціальних груп та інститутів, соціальної ролі держави у житті болгарського етносу ХІХ–ХХІ ст.Документ Историография в научной и преподавательской деятельности В. П. Бузескула(2009) Киселева, Ю.А.Кісельова Ю. А. Історіографія у науковій та викладацькій діяльності В. П. Бузескула У статті розглядається звернення до проблем історії історичної науки професора Харківського університету В. П. Бузескула. Історіографія привертала увагу професора від самого початку його наукової діяльності. Відмінною рисою його дослідницького інтересу було звернення до дискусійних тем у науці. Значу роль історіографічні сюжети відігравали і в викладацькій діяльності В. П. Бузескула, тому що в процесі навчання він не стільки прагнув передати готові знання студентам, скільки сформувати у них дослідницькі навички. Його лекційний курс «Введення до історії Греції» переріс в окрему працю, яка не втратила своєї наукової актуальності і донині. Інтерес до нових напрямків в історичній науці дозволив вченому створити ряд оригінальних робіт по історії науки. Не мала аналогів у сучасній В. П. Бузескулу історіографічній літературі робота, присвячена обзору західноєвропейській літератури з історії історичної науки. Після подій 1917 р. змінились обставини наукової діяльності вченого. В цей час історіографія стала головним напрямком його наукової діяльності. Саме історіографічною була його фундаментальна праця, яка підводила підсумок 50-річній науковій діяльності вченого — «Загальна історія та її представники у кінці ХІХ—на початку ХХ ст.». Володислава Петровича Бузескула можна з усім правом назвати фундатором історіографії як наукової та навчальної дисципліни в Харківському університеті. Yu. Kiseleva. Historiography in Scientific and Teaching Activity of V. P. Buzesku The article is dedicated to the consideration of problems of history of scientific history by Professor V. P. Buzeskul of Kharkiv University. Historiography riveted attention of scientist from the first years of his scientific work. The attention to the controversial topics in science was his definitive feature. Professor V. P. Buzeskul paid due attention to historiography in his teaching at that he strived for forming students’ research skills but not simple hand of the torch while teaching process. His course of lectures «Introduction in the history of Greece» became a separate work which has not lost its scientific sense by nowadays. The interest of Professor V. P. Buzeskul to the new directions in historiography science helped him to write a number of original works on history of the historical science. The work dedicated to overview of West-European researches on history of the historical science had no analogs in the modern at the time of Professor V. P. Buzeskul historiography literature. After revolution of 1917 the conditions of scientific activity of the scientist was changed and historiography became the leading direction in his scientific activity. The fundamental works summarizing fifty-year experience of scientific activity was dedicated to historiography in “General history and its teaching in Russia at the end of ХІХ—beginning ХХ”. Vladislav Ppetrovich can be named as the founder of historiography as scientific and academic subject in Kharkiv University.Документ История генуэзских владений в Крыму в трудах медиевистов Украины (30—первая половина 80-х гг. XIX в.)(2009) Лиман, С.И.Лиман С. І. Історія генуезьких володінь в Криму в працях медієвістів України (30-ті—перша половина 80-х рр. XIX ст.) У статті розглядається історія вивчення медієвістами України в 30-х—першій половині 80-х рр. XIX ст. різних проблем середньовічних генуезьких колоній в Криму і впливу на долю цих колоній татар і турків-османів. Установлено, що дослідницька робота велася по декількох напрямках (історія, археологія, джерелознавство, епіграфіка, нумізматика). Головним центром вказаних досліджень була Одеса (з 1839 р. — Одеське товариство історії і стародавностей; з 1865 р. — Новоросійський університет). Головну увагу вчені приділяли історії Кафи, що було пов’язано з її провідною роллю серед усіх генуезьких поселень в Криму. Найбільший внесок у вивчення середньовічного минулого цих поселень зробили П. І. Кеппен, М. Н. Мурзакевич, В. Н. Юргевич, Ф. К. Брун. S. Liman. History оf Genovese Colonies in Crimea in the Works of Ukrainian Medievists (1830s—first half of 1880s) The article discusses the history of study by Ukrainian medievists in 1830s — first half of 1880s of various problems of medieval Genovese colonies in Crimea and the influence of Tartars and Osmanic Turks on the fate of those colonies. This work is found to have been performed in several aspects (history, archaeology, source studies, epigraphics and numismatics). These studies met the level of their contemporary science, many of their findings preserving scientific value up to our days. The main center of such studies was Odessa (Odessa Society of History and Antiquities since 1839, University of Novorossia since 1865). Further expansion of their themes is tracked. The scientists paid attention mostly to history of Caffa, due to its leading position among all Genovese settlements in Crimea. The largest contribution to the study of medieval past of those settlements was brought by Pp. I. Keppen, N. N. Murzakevich, V. N. Yurgevich, F. K. Brun.Документ Изучение проблемы феодализма в трудах медиевистов Украины (1804—первая половина 80-х гг. XIX в.)(2010) Лиман, С.И.Лиман С. І. Вивчення проблеми феодалізму в працях медієвістів України (1804— перша половина 80-х рр. XIX ст.) Стаття присвячена вивченню сутності феодалізму на ранньому етапі розвитку вітчизняної медієвістики. Підкреслюється, що саме феодалізм медієвісти найчастіше показували серед головних домінант середньовічної епохи. Відзначається порівняно раннє позначення дослідниками не тільки політико-правових, але і соціально-економічних ознак феодальної системи, звертання до окремих аспектів торгово-промислового розвитку і поземельних відносин (І. Ф. Тимковський, І. О. Сливицький, Ф. Я. Фортинський. Ф. І. Успенський). Проте серед складових цієї системи в цілому домінували політична роздробленість і боротьба знаті проти центральної влади. Країною класичного феодалізму звичайно визнавали Францію. Розробка поняття феодалізм велася, насамперед, на західноєвропейському матеріалі, оскільки медієвісти України вважали, що в слов'янські землі він був привнесений ззовні. Часом існування феодалізму, як правило, позначали X (XI)—XIII (XIV) ст.; наступні століття зображувалися епохою його занепаду. Цей занепад феодалізму медієвісти України пов'язували з розвитком міст, посиленням королівської влади і встановленням союзу між ними. Такі наукові підходи були закономірним відображенням прогресивних теорій у загальноросійській і європейській медієвістиці. S. Liman. Study of the Problem of Feudalism in Works of Medievalists of Ukraine (1804 — First Half of 1880s) The article is devoted to study of the essence of feudalism at the early stage of development of domestic medievistics. It is emphasized that medievalists presented most often just feudalism among the basic dominants of Middle Ages. Author noted a relatively early distinguishing by researchers of not only political and legal, but also of social economic traits of feudal system, attention to particular aspects of trade and handicraft development of cities and of agrarian relations (I. F. Tymkovskiy, I. A. Slyvitskiy, F. Ya. Fortinskiy. F. I. Uspenskiy). However, among the components of that system as a whole political dissipation and struggle of nobility against central power dominated. Usually France was treated as the classic country of feudalism. The development of the very concept of feudalism took place first of all on the material of Western Europe, as Ukrainian medievalists considered it to be brought from outside to Slavic lands. The time of existence of feudalism was referred, as a rule, to X (XI)—XIII (XIV) centuries; subsequent centuries were shown as the age of its decay. Ukrainian medievalists connected this decay to urban development, strengthening of royal autocracy and formation of alliance between them. Such scientific approaches naturally reflected progressive theories in Russian imperial and European medievistics.Документ История Англии эпохи Тюдоров в оценках исследователей Украины (XIX – начало ХХ вв.)(2011) Лиман, С.И.Лиман С. І. Історія Англії доби Тюдорів в оцінках дослідників України (XIX—початок XX ст.) Науковий інтерес до історії Англії доби Тюдорів зберігався в Україні протягом усього розглянутого періоду. Цей інтерес підсилився з другої половини XIX ст., що варто зв’язувати, насамперед, з пошуками вченими історичних аналогій розвитку тюдорівської Англії та післяреформеної Росії. У роботах істориків України були порушені всі ключові аспекти розвитку тюдорівської Англії: внутрішньополітичні, зовнішньополітичні, соціально-економічні, конфесіональні, культурні, почасти правові. Найбільший внесок у вивчення історії епохи Тюдорів зробили В. Г. Авсєєнко (суспільно-політична і літературна діяльність Томаса Мора), О. І. Булгаков (догматична сутність англіканства), Г. О. Афанасьєв (ірландський і шотландський вектори політики Тюдорів), Є. В. Тарле (соціально-економічні реалії Англії XVI ст. як головне джерело формування суспільних поглядів Томаса Мора), К. О. Кузнєцов (боротьба палати общин за збільшення судових прав). Ці та деякі інші вчені України зробили вагомий внесок у вивчення історії тюдорівської Англії в рамках загальноросійської історіографії. S. Liman. History of Tudor england in Research of ukrainian scientists (19th — early 20th centuries) Tudor period in English history interested Ukrainian scientists during the whole period under question. This interest grew in the second half of 19th century as scientists first of all tried to find historical analogies between Tudor England and post-reform Russia. Ukrainian historians studied all key development aspects of Tudor England: inner and foreign policy, social and economic situation, religion, culture and, to some degree, legal issues. The most substantial contribution to the study of Tudors was brought by V. G. Avseenko (Thomas More’s public, political and literary activities), A. I. Bulgakov (dogmatic essence of Anglican Church), G. E. Afanasiev (Tudors policy in Scotland and Ireland), E. V. Tarle (English social and economic actualities in 16th century as basi source of Thomas More’s public view formation), K. A. Kuznetsov (House of Commons fight for extension of its judicial rights under Tudors and Stuarts). These and several other Ukrainian scholars greatly enriched the study of Tudor England history within the frames of all-Russian Empire historiography.Документ История средних веков в творчестве профессора Императорского харьковского университета Ильи Фёдоровича Тимковского (1773–1853)(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2015) Лиман, С.И.В статье рассматривается харьковский период научно-педагогической деятельности (1803–1811) известного правоведа, одного из создателей Харьковского университета, профессора И. Ф. Тимковского, его вклад в изучение некоторых проблем истории Средних веков. Подчёркивается, что в своих работах он не только изучал влияние византийского права на российское и западноевропейское законодательство, но и стал первым по времени учёным Харьковского университета и украинских земель Российской империи, который касался отдельных аспектов социально-экономического развития зарубежной Европы в Средние века. У статті розглядається харківський період науково-педагогічної діяльності (1803–1811) відомого правознавця, одного із засновників Харківського університету, професора І. Ф. Тимковського, його внесок у вивчення деяких проблем історії Середніх віків. Підкреслюється, що у своїх працях він не тільки вивчав вплив візантійського права на російське та західноєвропейське законодавство, але й став першим за часом ученим Харківського університету, який торкався окремих аспектів суспільно-економічного розвитку зарубіжної Європи у Середні віки. The article dwells on Kharkov period in scientific and teaching activity (1803–1811) of a well-known law scholar, one of founders of Kharkov University, Professor Ilya Timkovskiy, his contribution into study of certain medieval history problems. It is emphasized that in his works he not only studied the influence of Byzantine law on Russian and West European legislation, he also became the first in time scholar of Kharkov University and Ukrainian lands of Russian Empire who touched particular aspects of social and economic development of foreign Europe in Middle Ages.Документ Історіографічні образи В. Н. Каразіна(2015) Робак, І.Ю.Рецензія на книгу: В. Н. Каразін. Діалоги у часі й просторі: дослідження і матеріали / уклад. О. І. Вовк, С. М. Куделко; наук. ред. проф. С. І. Посохов. – Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. – 272 с.Документ Зовнішня політика С. Стамболова і урядів народно-ліберальної «Стамболовістської» партії Болгарії в оцінці радянської історіографії періоду сталінського режиму(НАНУ. Інституту історії України, 2014) Миколенко, Д.В.В статті розглядаються основні тенденції висвітлення радянськими вченими періоду сталінського режиму (1928–1953 рр.) зовнішньої політики С. Стамболова і урядів Народно-ліберальної «стамболовістської» партії Болгарії. Автор приходить до висновку, що деякі ключові питання, пов’язані з зазначеною темою, залишилися поза увагою вчених, оціночні підходи дослідників знаходилися у прямій залежності від їхнього розуміння політики Російської імперії на Балканах.Документ Етнографічні групи лемків, бойків та гуцулів у сучасній історіографії(Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2011) Мусієнко, І.В.