eKhNUIR :: Головна

eKhNUIR - Electronic Kharkiv National University Institutional Repository

ISSN 2310-8665

Електронний архів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

eKhNUIR - відкритий електронний архів академічних текстів, який наповнюється матеріалами наукового та навчально-методичного призначення, створених науковцями, викладачами, працівниками, докторантами, аспірантами, студентами університету.

eKhNUIR - an open electronic archive of academic texts that contains resources for scientific and educational purposes created by scientists, lecturers, staff, doctoral students, postgraduates, and university students.

Кількість документів у репозитарії: 23101

Положення про eKhNUIR Електронний архів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Інструкція з реєстрації користувача та розміщення матеріалів в eKhNUIR

Авторський договір про передачу невиключного права на використання твору

З усіх питань просимо звертатися: ekhnuir@karazin.ua

Доступ до знань 24/7

Дослідження, статті, дисертації – все в одному архіві

Ресурс для навчання та дослідження

Створений для студентів і викладачів університету

Відкрита освіта для всіх

Доступ до академічних ресурсів університету

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 20 з 41

Нові надходження

Ранньохристиянське чернецтво в Єгипті
(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2025) Токар, Владислав Віталійович
Роботу присвячено дослідженню перших трьох століть зародження та розвитку християнського чернецтва в Єгипті. Розглянуто вплив ключових чернецьких отців (Євагорія Понтійського, Макарія Великого, Пахомія Великого, Шенуте) на формування християнської теологічної думки. Простежено особливості повсякденного життя та аскетичних практик, зокрема зародження ісихазму. В роботі також розглянуто особливості жіночого подвижництва в Єгипті. Під час дослідження було враховано всі ключові аспекти розвитку християнської церкви та теологічної думки, що дозволяє більш повно представити особливості східного монашества.
Римський тріумф доби Пізньої Республіки
(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2025) Таранова, Наталя Миколаївна
У дипломі розглядається еволюція та зміни у римському республіканському тріумфі доби Пізньої республіки. Автор приходить до висновку, що зміни у римському тріумфі розпочалися ще в ІІІ-ІІ ст. до н. е., коли тріумфи надавали полководцям за їхньої відсутності в Римі, або приватним особам. Ці тенденції помітно посилилися у добу Пізньої республіки. Вже за Гая Марія розпочалася монополізація тріумфу військовими династами, знову постали питання про тріумф in absentia, та тріумфальні відзнаки для privatus. Звичай, за яким тріумф не можна було здобути за громадянську війну почав постійно порушуватися за Корнелія Сулли. За нього також з’являється тенденція, пов’язана з проголошенням переможеної сторони в громадянській війні «ворогами держави». В подальшому цьому сильно посприяв Гней Помпей. Впровадження їм інституту легатів полководця знову порушило правила надання тріумфу. Події 50-30-х рр. до н. е. були відзначені практично постійними громадянськими війнами, що наклало на республіканський тріумф додаткові значення. Нововведенням за Юлія Цезаря стало присудження тріумфу без попередніх перемог та розмиття сприйняття між громадянською та зовнішньою війною. Пізніше республіканці навіть пішли ще далі, пропонуючи вже тріумф над переможеними співвітчизниками. Тріумвіри, в свою чергу, проводили овації та тріумфи лише за громадянські війни, які можна було подати як зовнішні. Громадянська війна, так чи інакше, ставала частиною тріумфальних святкувань. Почесті, надані Октавіану 29 р. до н. е., в свою чергу, встановили прецедент для пізніших імператорів. Тріумф був монополізований імператорським будинком. В результаті тріумфальні почесті стали ще почеснішими.
Християнізація римської аристократії у ІІІ-VІ століттях
(Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2025) Самарін, Андрій Костянтинович
Епоха Пізньої Античності – це контрастний, сповнений драматичних подій період в історії Римської імперії. Наприкінці IV століття у Римі, місцева аристократія все ще справляла стародавні культи та вчиняла жертвоприношення, шануючи, таким чином, релігію та традиції своїх предків. Натомість, у Константинополі, за особистими настановами імператора Феодосія, відбувалися закриття язичницьких храмів, під заборону потрапила ціла низка духовних практик старої релігії. На сході імперії, свідки подій описували жорсткі сутички, що відбувалися майже по всіх містах регіону – від Єгипту до Малої Азії. Послідовники вчення Христа, заручившись негласною підтримкою правителя, здійснювали напади на язичницькі общини та руйнували їх храми. В той же час, саме за Пізньої Античності відбудеться культурна трансформація усіх надбань попереднього тисячоліття. Так, Августин Блаженний, будучи ревним віруючим, захоплювався Цицероном та філософією Платона, щоправда, осмислюючи їх в сугубо християнському контексті. Його відомий сучасник, Сократ Схоластик, також високо оцінював «еллінську мудрість», вважаючи її вивчення необхідною складовою християнської освіти. А при дворах імператорів, аж до часів Юстиніана будуть продовжувати діяти язичники, займаючи ключові державні посади.
Християнізація Візантії у ІV-VI століттях
(Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2025) Миронов, Микита Олексійович
В незалежності від того, як дивитися на процеси, що розгорнулися на території Сердземномор’я в ІV-VI століттях – як на еволюцію античної цивілізації чи її згасання, можна бесперечно константувати стан надзвичайної пластичності, в якому знаходились всі аспекти пізньоримського суспільства: від кадрової політики до релігійного життя. Після «військової реставрації» в другій половині ІІІ століття, тонкий прошарок традиційної елітарної культури почав істотно спадати й на його місце прийшов зовсім новий християнський ідеал. Навернення Константина, в цьому сенсі, позначило переломний момент, намітивши при цьому фундамент для майбутніх проблем: взаємоідносини монотеїстичного уряду з язичницьким оточенням, роль держави в розв’язанні догматичних суперечок, підтримка балансу між адміністративою й релігійною політикою – всі ці труднощі постали перед правителями й відобразилися на всьому пізньоантичному суспільстві, передусім на його світоглядному кліматі. Так постає широка картина епохи, в якій напластовуються один на одного політичні, соціальні, культурні й релігійни зрушення, завдяки яким формується зовсім новий вигляд Східного Середземномор’я. З огляду на вищезазначене, об’єктом дослідження є процес християнізації Візантії ІV–VI століть. Предметом дослідження виступає релігійний вимір соціально-політичних й культурно-ідеологічний змін у ромейському суспільстві ІV-VI століть.
Еволюція репрезентації імператорської влади від принципату до домінату
(Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2025) Макаренко, Олексій Олександрович
В Римській імперії влада імператорів була не тільки інститутом чисто політичного управління, але й досить складною ідеологічною, символічною системою. Упродовж всієї історії імперії механізми репрезентації імператорської влади серед римського суспільства змінювалися відповідно до політичних, соціальних та культурних викликів. Перехід від принципату до домінату є одним із ключових етапів у трансформації імператорського правління — зміни торкалися навіть зовнішнього вигляду влади — її образів, ритуалів, символів та формального титулування.