Перегляд за Автор "Потоцький, В.П."

Зараз показуємо 1 - 7 з 7

Духовні скопці у Харківській губернії (1870 – 1880 рр.)
(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2008) Потоцький, В.П.
У статті розглядається проблема розвитку релігійних сект Харківської губернії наприкінці ХІХ століття. У ній аналізується поява релігійної секти духовних скопців, динаміка та головні фактори її розвитку, стосунки сектантів із державними установами, РПЦ і православним населенням Харківської губернії.
Діяльність Д. І. Багалія в Харкові в умовах денікінського режиму
(2017) Потоцький, В.П.
В статті розглядається невеликий епізод з життя видатного українського історика Д.І. Багалія, пов’язаний з його перебуванням у Харкові протягом вересня-грудня 1919 року. В цей час місто знаходилося під владою Добровольчої армії генерала А. І. Денікіна, який намагався проводити політику реставрації дореволюційних порядків. С статті приділено увагу причинам переїзду Дмитра Івановича з Києва до Харкова, особливостям роботи Багалія на історико-філологічному факультеті Харківського університету, а також його науковій і видавничій діяльності. В статье рассматривается небольшой эпизод из жизни выдающегося украинского историка Д.И. Багалия, связанный с его пребыванием в Харькове в течение сентября-декабря 1919 года. В это время город находился под властью Добровольческой армии генерала А. И. Деникина, который пытался проводить политику реставрации дореволюционных порядков. С статье уделено внимание причинам переезда Дмитрия Ивановича из Киева в Харьков, особенностям работы Багалия на историко-филологическом факультете Харьковского университета, а также его научной и издательской деятельности. The article considers the short period of outstanding Ukrainian historian D. I. Bagaliy’s life, when he was in Kharkov from September1919 to December 1919. At that time the city was under the authority of the Volunteer Army of General Denikin, who tried to pursue a policy of restoring pre-revolutionary order. The article draws attention to the reasons of Dmitry Ivanovich's move from Kiev to Kharkov, the peculiarities of Bagaliy's working at the historical-philological faculty of Kharkov University, as well as his scientific and publishing activities.
Перипетії шляхетської долі: сторінки біографії Миколая Киселя та Миколая Мелешка
(2016) Потоцький, В.П.
У статті розглядаються біографії офіцерів армії Речі Посполитої Миколая Киселя та Миколая Мелешка, які загинули під час облоги Вінниці 1651 року. Особливо акцентується увага на їх участі у війні проти козаків в Україні (1648–1657 рр.). У межах цієї статті було показано, що життєві шляхи польських ротмістрів Киселя та Мелешка мають багато спільних рис. Ці шляхтичі, цілком вірогідно, могли зустрічатися й до війни з козаками, причому у ті «мирні» часи вони належали до ворожих шляхетських угруповань, що вели запеклу боротьбу за землі на території новоутвореного Чернігівського воєводства. Під час Хмельниччини ці офіцери також могли зустрічатися на елекційному сеймі 1648 р., де обирали нового короля Речі Посполитої. В статье рассматриваются биографии офицеров армии Речи Посполитой Николая Киселя и Николая Мелешко, погибших в ходе осады Винницы в 1651 году. Особо акцентируется внимание на их участии в войне против казаков в Украине (1648–1657 гг.). В рамках данной статьи было показано, что жизненные пути польских ротмистров Киселя и Мелешко имеют много общего. Эти шляхтичи, вполне вероятно, могли встречаться и до войны с казаками, причем в те «мирные» времена они принадлежали к враждующим дворянским группировкам, ведущим ожесточенную борьбу за земли на территории недавно созданного Черниговского воеводства. Во время Хмельниччины эти офицеры также могли встречаться на элекционном сейме 1648, где избирали нового короля Речи Посполитой. The article deals with the biography of the Rzeczpospolita army’s officers Nikolai Kisel and Nikolai Meleshko who were killed during the siege of Vinnytsia in 1651. Special attention is paid to their participation in the war against the Cossacks in Ukraine (1648–1657). The article demonstrates that the ways of life of Polish Captains Kisel and Meleshko have much in common. It is likely that these nobles could meet each other before the war against the Cossacks and in those "peaceful" times they belonged to warring factions, which lead a bitter struggle for lands on the territory of the newly created Chernigov voivodeship. During the Khmelnytsky Uprising, these officers could also occur on Election Sejm in 1648, where a new king of Rzeczpospolita was elected.
Протестантські об’єднання в Україні: досвід міжконфесійної комунікації поч. ХХ ст.
(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Потоцький, В.П.
Штундизм – протестантський рух, що охопив українські землі на межі XIX – ХХ ст. На початковому етапі в нього був величезний потенціал: накопичене століттями бажання змін в українському релігійному житті, що не знало реформації, і одночасно, невдоволення Російською православною церквою (далі - РПЦ) могли призвести до самих несподіваних наслідків. Штундизм не слід сприймати як національний чи моноетнічний рух, але його українська складова була настільки значна, що навіть в офіційних документах він називався «малоросійським» або «південноруським». Починаючи з XVI ст., українці ще ніколи настільки масово не залишали лави православної церкви. Захоплені успіхами штундизму, представники народницьких і демократичних українських рухів вже говорили про блискучі перспективи цього релігійного вчення. Леся Українка, М. Драгоманов, І. Франко, М. Павлик вважали, що штундизм цілком відповідає демократичним традиціям українців [1, с. 224]. М. Грушевський вважав його «... видатним явищем українського життя» [2, с. 170] і релігією, яка в майбутньому, можливо, об'єднає весь народ. Однак цього не сталося з причин, які не є предметом спеціального вивчення у межах даної статті. На прикладі Слобожанщини ми простежимо динаміку відносин між сектантами та їх православними сусідами, що, можливо, дозволить зрозуміти, чому штундизм так і не став масовою релігією в Україні.
Роль польського ротмістра Анджея Окуня у військових кампаніях проти українських козаків (1648 – початок 50-х років ХVII ст.)
(2015) Потоцький, В.П.
У статті розглядається біографія офіцера армії Речі Посполитої Анджея Окуня й особливо акцентується увага на його участі у війні проти козаків в Україні (1648-1657 рр.). Авторові вдалося встановити, що Анджей Окунь, цілком ймовірно, був ветераном війни 1638 р., а також служив у чині ротмістра коронного війська принаймні до лютого 1654 р. Він воював із повстанцями Хмельницького з червня 1648 р., напевно брав участь у битві під Пилявцями, захищав Львів у жовтні 1648 р. Також пан Окунь у складі війська Анджея Фірлея воював на Волині 1649 р. і, вочевидь, є учасником Збаразької оборони. З 1650 р. до середини 1652 р. цей шляхтич сидів у варшавській в’язниці за напад на московське посольство. У лютому та березні 1654 р. він очолював два штурми фортеці Буша, що на Поділлі. У травні 1654 р. Окунь потрапив в полон до козаків, де й помер від ран. В статье рассматривается биография офицера армии Речи Посполитой Анджея Окуня и особенно акцентируется внимание на его участии в войне против казаков в Украине (1648-1657 гг.). Автору удалось установить, что Анджей Окунь, вполне вероятно, был ветераном войны 1638., а также служил в чине ротмистра коронного войска, по крайней мере, до февраля 1654 г. Он воевал с повстанцами Хмельницкого с июня 1648 г., вполне возможно, участвовал в битве под Пилявцами, защищал Львов в октябре 1648 г. Также пан Окунь в составе войска Анджея Фирлея воевал на Волыни в 1649г. и, очевидно, является участником обороны Збаража. С 1650 до середины 1652 г. этот шляхтич сидел в варшавской тюрьме за нападение на московское посольство. В феврале и марте 1654 г. он возглавил два штурма крепости Буша на Подолье. В мае 1654 г. Окунь попал в плен к казакам, где и умер от ран. The article deals with the officer of Rzeczpospolita army Andrzej Okun’s biography and particularly focuses on his participation in the war against the Cossacks in Ukraine (1648-1657). The author managed to find out that Andrew Okun, could have been, was a veteran of the war of 1638 and also served in the rank of captain of the Crown army at least until February 1654. He fought against the Khmelnytsky’s rebels since June 1648. It is quite possible that he participated in the battle of Pyliavtsi and defended Lviv in October 1648. Also Okun as part of Andrzej Firleya’ troops fought in Volyn in 1649 and, obviously, he participated in the defense of Zbarazh. From 1650 to mid-1652 this Polish gentleman was in a Warsaw prison for the attack on the Moscow embassy. In February and March 1654 he led two assaults of the fortresses of Busha in Podillya. In May 1654 Okun was captured by the Cossacks and died from his wounds.
Секта скопців у Бессарабії та на Поділлі (середина ХІХ – початок ХХ ст.)
(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2014) Потоцький, В.П.
У статті розглядається проблема існування на території Подільської та Бессарабської губерній Російської імперії осередків секти скопців. Досліджено особливості діяльності секти на території даних регіонів, межі її поширення, кількісні показники, організаційні засади. Автор приходить до висновку, що секта скопців на землях Бессарабії та Поділля складалася переважно з місцевих мешканців і мала тісні зв’язки з одновірцями у сусідній Румунії. Православні місіонери недостатньо уваги приділяли виявленню цієї секти та боротьбі проти неї. В статье рассматривается проблема существования на территории Подольской и Бессарабской губерний Российской империи общин секты скопцов. Исследованы особенности деятельности секты на территории данных регионов, границы ее распространения, количественные показатели, организационные основы. Автор приходит к выводу, что секта скопцов на землях Бессарабии и Подолья состояла преимущественно из местных жителей и имела тесные связи с единоверцами в соседней Румынии. Православные миссионеры уделяли недостаточно внимания выявлению этой секты и борьбе против нее. The article deals with the problem of the existence of the eunuchs’ cells on the territory of Bessarabia and Podillia provinces of the Russian empire. The features of the activity of the sect in these regions, the boundaries of its distribution, quantity of sectarians, and their organizational principles are analyzed in the article. The author concludes that the eunuchs’ sect existed on the lands of Bessarabia and Podillya, it consisted mostly of locals and had close relations with coreligionists in neighboring Romania. The Orthodox missionaries paid insufficient attention to the detection of the sect and the fight against it.
«Чорна смуга арештів»: репресивні заходи щодо релігійних дисидентів на Харківщині (1890-ті рр.)
(Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2012) Потоцький, В.П.
У статті розглядається проблема розвитку релігійних сект Харківської губернії наприкінці ХІХ століття. Висвітлено динамку та головні фактори розвитку релігійних сект, стосунки сектантів із державними установами, РПЦ і православним населенням Харківської губернії. В статье рассматривается проблема развития религиозных сект Харьковской губернии в конце XIX века. Освещена динамика и главные факторы развития религиозных сект, отношения сектантов с государственными учреждениями, РПЦ и православным населением Харьковской губернии. The thesis deals with the problem of religious sects development in KharkivProvince in the early XX century. Special attention is paid to the following aspects: the dynamics and the main factors of religious sects development, the character of sectarians relations with the state bodies, Russian Orthodox Church and its community in KharkivProvince.