Матеріали інших дисертацій
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/1649
Переглянути
13 результатів
Результати пошуку
Документ Формування фінансової архітектоніки забезпечення національного добробуту [дисертація](2018-10) Глущенко, О.В.Глущенко О. В. Формування фінансової архітектоніки забезпечення національного добробуту. ― Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки ― Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018. Пізнання процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві та розуміння процесів його розвитку вимагають постійного удосконалення методології економічної теорії та розвитку її категоріального апарату. Дисертація присвячена обґрунтуванню та доведенню можливості застосування наукового підходу «за межами ВВП / Beyond GDP» для дослідження національного добробуту. Визначено вплив трансформації фінансової архітектоніки на досягнення сталого розвитку суспільства. Розглянуто інституційні та функціональні зміни складових частин фінансової архітектоніки, що забезпечують фінансування національного добробуту. У першому розділі дисертації ми розглянули теоретичні засади й існуючи методологічні підходи для розуміння категорії «фінансова архітектоніка». Отримані на цьому етапі наукові результати полягають у розкритті змісту фінансової архітектоніки національного добробуту, як похідної від інституційної архітектоніки. Важливим науковим результатом першого етапу дослідження є з’ясування зв’язку між реципрокним й еквівалентним видами обміну та довірою. Історично реципрокний обмін передував еквівалентному. У процесі реципрокного обміну відбувалася передача продуктів праці без визначених норм щодо їх кількості та необхідності зворотної трансакції, що відігравало символічно – знакову роль та втілювало у собі акт встановлення, зміцнення та закріплення відносин довіри між членами суспільства. Розкриття відносин довіри, з такої точки зору, дає змогу переосмислити роль фінансових інститутів у створенні національного добробуту та сформулювати авторське розуміння фінансової архітектоніки. Фінансова архітектоніка національного добробуту є співвідношенням ієрархічних та мережевих компонентів. З точки зору інституційного дизайну, публічні фінанси створюють ієрархічні відносини, децентралізовані фінанси породжують мережеві відносини, а інститути фінансової інфраструктури опосередковують відносини між ними. Рушійні імпульси державної політики до економічних агентів передають фіскальний і монетарний трансмісійні механізми. Трансмісійні механізми розглянуто з позицій дизайну механізмів. Трансмісійний механізм економічної системи є спосібом взаємодії відповідного державного інституту (модератора імпульсу) з економічними агентами. Метою цієї взаємодії є створення рушійного імпульсу, що повинен спричинити вплив на економічних агентів. Під дією імпульсу економічні агенти обирають стратегії поведінки, що передбачені модератором, це, у свою чергу, призводить до прогнозованих змін певних макроекономічних показників. Національний добробут як категорія економічної теорії та фінансова архітектоніка національного добробуту детально розглянуто у другому розділі дисертації. Запропоновано до наукового обігу модифіковане визначення добробуту на основі застосування наукового підходу вимірювання людського розвитку «за межами ВВП (Beyond GDP)». Добробут трактується як рівень забезпеченості задоволення потреб людини, громади, суспільства, які сприяють їх матеріальному, духовному, соціальному та фізичному розвитку, що є гармонізованим з морально-етичними нормами та потребами у збереженні довкілля. Необхідним елементом, що продовжує логіку дослідження визначення методу розрахунку фінансових ресурсів, що спрямовуються суспільством на цілі досягнення добробуту оминаючи ВВП як відносний вартісний показник. У дисертації розкрито об’єктивні межі і зміст категорії «фонд добробуту». Фонд добробуту як теоретичне відображення відособленого фінансового утворення виконує функції акумулювання, розподілу, перерозподілу та використання коштів. Ці ресурси спрямовуються на досягнення цілей, безпосередньо пов’язаних з досягненням вищого рівня забезпеченості потреб досягнення сталого розвитку. Запропоновано методичний підхід для оцінки фінансових ресурсів фонду добробуту. Він полягає у розрахунку обсягів коштів спрямованих на людський розвиток з державного й місцевих бюджетів, корпорацій та домогосподарств, що зважені на коефіцієнт нерівності та індекс інфляції. застосування розробленого методичного підходу дає змогу визначити обсяг коштів, спрямованих на фінансування складових частин фонду добробуту. Третій розділ дослідження присвячено дослідженню фінансової архітектоніки національного добробуту у публічних фінансах. Вагомим науковим результатом дослідження є розробка теоретичних підстав розмежування понять «державні фінанси» та «публічні фінанси». Сутність публічних фінансів визначена як особлива історична форма державних фінансів. Таке перетворення відбувається за умов інституційного закріплення на формальному та неформальному рівнях можливості та необхідності реалізувати суспільний вибір. Реалізація суспільного вибору відбувається шляхом делегування повноважень та відповідальності щодо фінансових ресурсів загальнодержавного, місцевого та спеціалізованого призначення від громадянського суспільства державним інститутам. У процесі розкриття особливостей фінансової архітектоніки публічних фінансів виокремлено канали руху фінансових потоків у фіскальному трансмісійному механізмі. Класифікаційним критерієм є поділ участі у формуванні ресурсної бази фонду добробуту на податкові, видаткові, трансфертні, актуарні, боргові та канали трансформації державної власності. Значну увагу у монографії / дисертації приділено визначенню класифікаційних ознак рівня небезпеки боргової залежності публічних фінансів. На підставі співвідношення між обсягами залучення боргових ресурсів та витратами з обслуговування наявних запозичень. Виокремлено наступні рівні: припустимий, припустимий критичний, критичний неприпустимий рівні та стан боргової пастки, у якому обсяг залучених фінансових ресурсів є меншим за витрати з обслуговування наявних запозичень. У четвертому розділі досліджуються інститути фінансової інфраструктури та їх роль у формуванні фінансової архітектоніки національного добробуту. Розвинуто методичний підхід для оцінки стану фінансової інфраструктури ринку фінансових послуг. Цей результат було отримано на підставі комплексного розгляду системи фінансових установ, їх активів, кількості інституційних одиниць та сфер впливу державних регуляторів, а також показника фінансової глибини (Financial Depth). Подальший розвиток зазнає теоретичне розкриття змісту поняття «уразливість фінансової системи (Financial System Fragility)». Предметне поле вихідного поняття було розширене шляхом включення до нього узагальнених наслідків домінування спекулятивного та Понці-фінансування за рахунок зменшення забезпеченого типу залучення ресурсів. Наслідком зростання уразливості фінансової системи є порушення фінансової архітектоніки. Нами було розкрито зміст та наслідки інституційного регресу сектору депозитних корпорацій Україні внаслідок масової втрати довіри, зменшення їх функціональної спеціалізації та нечіткого ринкового позиціонування. Аналіз каналів монетарного трансмісійного механізму України показав деструктивні наслідки кон’юнктурних порушень, а також наявність дисфункцій та деформацій. Вони виявляються у домінуванні каналів обмінного курсу та інфляційного каналу, що надає спекулятивних ознак решті каналів монетарного трансмісійного механізму. Визначена тенденція негативно впливає на фінансову архітектоніку національного добробуту, викривляючи її структуру та призводить до звуження його ресурсної бази добробуту. У п’ятому розділі дисертації нами обґрунтовано можливість та доцільність застосування методологічного підхід до спадного та висхідного форсайт-прогнозування змін у фінансовій архітектоніці національного добробуту, що ґрунтується на застосуванні інструментів акселератору сталого розвитку. Запропонований методологічний підхід дає змогу якісно покращити рівень визначення перспектив розвитку систем зі складною логікою функціонування та ієрархічно-мережевою побудовою. Завершує дослідження характеристика системи соціально-економічних вимірів форсайт-простору фінансової архітектоніки національного добробуту. Під час проведення форсайту національного добробуту необхідно враховувати інформаційний вимір тобто міру та ступінь довіри до інформації, що обумовлює відбір типу економічної поведінки економічними агентами. Результати, дослідження монографії продемонстрували ефективність застосування підходу Beyond GDP для визначення рівня національного добробуту та розробці необхідних змін у фінансовій архітектоніці національного добробуту на прикладі України. Продемонстровано ефективність застосування категоріального апарату сталого розвитку під час аналізу функціонування фінансових інститутів та систем.Документ Механізми формування системи державного фінансового контролю в Україні(Віддруковано з оригінал-макета в Харківському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України, 2011) Хмельков, А.В.В роботі обґрунтовано концептуальну модель цілісної системи державного фінансового контролю в Україні, в основу якої покладено принципи незалежності його видів, розмежування функцій контролю за виконанням видаткової і прибуткової частин державного бюджету, структурування та групування суб’єктів контролю за ознаками компетенції, обов’язковості, підпорядкованості. Визначено напрями вдосконалення організаційного механізму державного фінансового контролю, що полягає в упорядковані структурних зв’язків між його елементами та уточненні цілей і функцій контролю, щодо досягнення головної мети державного фінансового контролю, а також нормативно-правового механізму державного управління шляхом визначення та обґрунтування пропозицій до проекту Кодексу державного фінансового контролю України, який має стати системоутворюючим нормативним актом стосовно визначення видів, суб’єктів, об’єктів, предмета державного фінансового контролю дозволить подолати роздробленість і фрагментарність в організації державного фінансового контролю. Класифіковано структурні зв’язки між складовими елементами системи фінансового контролю у їх ієрархічній послідовності за ознаками відповідності методів формам контролю та їх приналежності до аудиту (як методу попереднього контролю), інспектування (як методу поточного контролю), ревізії (як методу суцільного контролю).Документ В. Н. Каразін (1773–1842) в історико-біографічних наративах(2015) Вовк, О.І.Реконструйовано процес вивчення життєпису В. Н. Каразіна у період з середини ХІХ до початку ХХІ ст. Проведено комплексне кількісно-якісне дослідження масиву публікацій, присвячених особистості В. Н. Каразіна, розроблено періодизацію каразінознавства, встановлено загальні та специфічні риси кожного з виділених хронологічних періодів та етапів. Проаналізовано особливості репрезентації біографії В. Н. Каразіна у темпоральному вимірі, виявлено і схарактеризовано історіографічні образи цієї особистості, з’ясовано причини їхнього утворення та шляхи еволюції. Визначено напрями вивчення життєвого шляху В. Н. Каразіна, що потребують подальшої розробки, уточнення або концептуального переосмислення.Документ Політика пам’яті Народної Республіки Болгарія щодо доби національного Відродження: джерельний комплекс(2016) Свириденко, В.О.Дисертація є першим у вітчизняній історичній науці комплексним дослідженням політики пам’яті НРБ щодо образів національного Відродження в джерельному комплексі, загальних тенденцій та особливостей (від)творення, трансляції та взаємодії цих образів. На основі аналізу широкого спектра джерел та історіографічних напрацювань і використання сучасних теоретико-методологічних підходів розглянуто загальний контекст розвитку історичної науки в соціалістичній Болгарії, етапи та напрями досліджень національного Відродження у НРБ; простежено наступність/перервність у поглядах істориків НРБ на Відродження порівняно з дослідниками попередніх періодів, починаючи від перших спроб його наукового осмислення в 1830-х рр.; схарактеризовано домінуючі історіографічні образи національного Відродження у НРБ; здійснено компаративний аналіз інтерпретацій національного Відродження у болгарській та радянській повоєнній історіографії. Ґрунтуючись на теоретичних надбаннях студій пам’яті, пояснено взаємодію/взаємовплив між образами Відродження в історіографії та політиці пам’яті. З’ясовано особливості використання образів Відродження як об’єкта політики пам’яті у публічному, суспільно-політичному та художньому дискурсах НРБ. Диссертация является первым в украинской исторической науке комплексным исследованием политики памяти НРБ относительно образов национального Возрождения в источниковом комплексе, общих тенденций и особенностей (вос)создания, трансляции и взаимодействия этих образов. На основе анализа широкого спектра источников и историографических наработок и использования современных теоретико-методологичечских подходов рассмотрены общий контекст развития исторической науки в социалистической Болгарии, этапы и направления исследований национального Возрождения в НРБ; прослежены преемственность/прерывность во взглядах историков НРБ на Возрождение по сравнению с исследователями предыдущих периодов, начиная с первых попыток его научного осмысления в 1830-х гг.; охарактеризованы доминирующие историографические образы национального Возрождения в НРБ; проведен компаративный анализ интерпретаций национального Возрождения в болгарской и советской послевоенной историографии. Основываясь на теоретических достижениях студий памяти, объяснено взаимодействие/взаимовлияние между образами Возрождения в историографии и политике памяти. Выяснены особенности использования образов Возрождения как объекта политики памяти в публичном, общественно-политическом и художественном дискурсах НРБ. The dissertation is the first complex research in the Ukrainian historiography which studies the politics of memory of the People’s Republic of Bulgaria towards the images of national Revival in source complex and, the common tendencies and peculiarities of (re)construction, translation and interaction of these images. Basing on the analysis of the wide spectrum of sources and historiographical works as well as on the usage of the modern theoretical and methodological approaches the author considers the general context of the development of historical science in socialist Bulgaria, the stages and directions of studies on national Revival in the People’s Republic of Bulgaria; traces continuities and discontinuities in views of historians of the People’s Republic of Bulgaria on Revival com¬paring with researchers of previous periods, starting from the first attempts of its scientific comprehension in 1830s, characterizes the dominant historiographical images of national Revival in the People’s Republic of Bulgaria. From the methodological perspective of Postcolonial Criticism this research defines the features of perception of the period of the Turkish rule in the scholarship of the People’s Republic of Bulgaria. From a position of Conceptual History it traces the conceptual spectrum used by historians of socialist Bulgaria for designating the Revival epoch. The images of the Bulgarian Revival in post-war Soviet and Bulgarian historiographies are investigated from the viewpoint of Empire Studies. In terms of theoretical and methodological attainments of Entangled History the disser¬tation treats the (re-)construction of the image of the “Turkish yoke” in context of its interaction with foreign and internal policies of the People’s Republic of Bulgaria. It finds out the peculiarities of the usage of Revival images as the objects of the politics of memory in public, social and political and artistic discourses of socialist Bulgaria. The author proves the application of the conception of “places of memory” to the analysis of the images of national Revival in historical memory and historiography of the People’s Republic of Bulgaria and on the basis of lieux de mémoire conception reveals features of their functioning in collective imagination of the Bul¬garian society. Relying upon the theoretical achievements of Memory Studies the interaction/interrelation between the images of the Revival in historiography and politics of memory is explained.Документ Формування громадянської позиції майбутніх вчителів у процесі професійної підготовки(2016) Павленко, М.А.Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування громадянської позиції майбутніх вчителів у процесі професійної підготовки. На основі аналізу наукової літератури визначено сутність понять «позиція», «громадянськість», «громадянська позиція». Схарактеризовано структуру та зміст громадянської позиції майбутнього вчителя. Уточнено критерії й показники для визначення рівнів сформованості громадянської позиції студентів педагогічних спеціальностей. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування громадянської позиції майбутніх вчителів у процесі професійної підготовки.Документ Документ Виховання педагогічної толерантності майбутніх учителів на основі аксіологічного підходу(2011) Варенко, Т.К.Робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми виховання педагогічної толерантності майбутніх вчителів на основі аксіологічного підходу. У дослідженні з'ясовано суть понять "толерантність" і "педагогічна толерантність". Обгрунтовано педагогічні цінності як теоретичну основу виховання педагогічної толерантності в майбутніх вчителів, її структурні компоненти, основні способи забезпечення гуманістичної смислово-ціннісної орієнтації педагогічного процесу. Теоретично обгрунтовано технологію виховання педагогічної толерантності майбутніх вчителів на основі аксіологічного підходу, яка включає мотиваційно-ціннісний, змістово-процесуальний, особистісно-поведінковий компоненти. Експериментально доведено ефективність даної технології.Документ Візантиністика у Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.)(2015) Домановська, М.Є.У дисертації вперше здійснено дослідження процесу становлення і розвитку візантиністики як наукової та навчальної дисципліни в Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.). Запропоновано його періодизацію, схарактеризовані політичні та соціокультурні умови зародження візантиністики у Харківському університеті. Визначено коло вчених-візантиністів, схарактеризовано їхній творчий спадок, акцентовано увагу на ролі візантинознавчої складової у навчальному процесі. Проаналізовано наукові комунікації зазначеного кола науковців, розглянуто питання про існування візантиністичної наукової школи у Харківському університеті. В диссертации впервые осуществлено исследование процесса становления и развития византинистики как научной и учебной дисциплины в Харьковском университете (середина ХІХ – начало ХХ вв.). Предложена его периодизация, охарактеризованы политические и социокультурные условия зарождения византинистики в Харьковском университете. Определен круг ученых-византинистов, дана характеристика их научного наследия, акцентировано внимание на роли византиноведческой составляющей в учебном процессе. Проанализированы научные коммуникации упомянутого круга ученых, рассмотрен вопрос о существовании византинистической научной школы в Харьковском университете. For the first time in Ukrainian historiography, this dissertation offers a systematic study of the emergence and development of Byzantine studies as a discipline and part of the curriculum at Kharkiv University (mid-nineteenth to early twentieth century). Author creates a periodization and explores the political and socio-cultural conditions for the development of Byzantine studies at the University. The dissertation defines the circle of Kharkiv scholars engaged in Byzantine studies and analyzes their work and its significance in the context of the general development of academic scholarship in this period and the condition of Byzantinology in particular. The role and place of Byzantine subjects in the general courses for the students of history and law is characterized, and the special courses in Byzantine studies taught at the University are described. Author analyzes the papers on Byzantine studies presented at the 12th Archeological Congress in Kharkiv and the scholarly activities and communications of the Kharkiv University faculty engaged in Byzantine studies. The question of the existence of a Byzantinological school at Kharkiv University is also considered. The dissertation argues that the development of Byzantine studies at Kharkiv University was influenced both by the general European trends in the humanities and by the peculiarities of the historical discourse in Russia, with its special stress on the significance of the Byzantine heritage in the culture and the traditions of state-building among the Eastern Slavs. Along with new and diverse research in Byzantine studies at Kharkiv University, the elements of disciplinary infrastructure were emerging: the number and range of courses was growing, the creation of a chair in Byzantine studies was considered, scholars from the University were taking part in setting up specialized journals in Byzantine studies and presented their work at specialized conferences and meetings. The main subjects of interest for the Kharkiv scholars engaged in Byzantine studies were: the political history of Byzantium (O. P. Zernin, M. N. Petrov, V. K. Nadler, E. O. Chernousov), Rus’-Byzantine connections (M. O. Lavrovsky, V. I. Savva), Byzantium and the Southern Slavs (P. O. Lavrovsky, M. S. Drinov, G. A. Ilyinsky), the history of the Byzantine Church (A. S. Lebedev), Byzantine and Rus’ art (O. I. Kirpichnikov, E. K. Redin, F. I. Schmidt).Документ Значення ортостатичних реакцій частоти шлуночкових скорочень при медикаментозному контролі постійної фібриляції передсердь(2013-04-23) Фомич, Г.М.Дисертаційна робота присвячена вивченню значення ортостатичних реакцій частоти шлуночкових скорочень (ОР ЧШС) в клінічному перебігу постійної фібриляції передсердь (ФП) з метою поліпшення ефективності її контролю. Встановлено, що у пацієнтів з ФП мають місце всі 3 типи ОР ЧШС як і при синусовому ритмі, позитивні ОР ЧШС переважають над негативними і відсутніми. Виявлено, що у контролі ФП більш сприятливими для зменшення тяжкості симптомів за шкалою EHRA є позитивні, менш сприятливими – відсутні, і несприятливими – негативні ОР ЧШС. Показано, що контроль ФП БАБ можливий при будь-якому типі ОР ЧШС, за винятком кваліфікованого позитивного, а комбінацією бета-адреноблокатора і аміодарону при неефективності БАБ, а контроль ФП аміодароном переважніше при кваліфікованих позитивних і негативних ОР ЧШС та наявності протипоказань до БАБ.