Наукові роботи. Навчально-науковий інститут міжнародної освіти
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/2857
Переглянути
13 результатів
Результати пошуку
Документ Аргуметативна компетентність у здійсненні професійної комунікації майбутніми фахівцями технічної галузі(Полтава : Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2023) Таможська, Ірина Володимирівна ; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті підкреслено актуальність проблеми формування в студентів технічних спеціальностей аргументативної компетентності під час вивчення філологічних дисциплін. Акцентовано увагу на понятійному апараті дослідження («аргументація», «аргументативна компетентність», «навички аргументації», «аргументативна стратегія», «аргументативна тактика»), способах оцінки усної та письмової аргументації, особливостях формування аргументативної компетентності. Уточнено суть поняття «аргументативна компетентність», зважаючи на особливості професійної діяльності фахівця технічної галузі. Запропоновано зразки умовно-комунікативних та ситуативно-комунікативних вправ.Документ Дискурс поняття «педагогічна технологія» в контексті формування сучасної парадигми освіти(Хмельницький : Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, 2015-04-02) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті доведені переваги технологічного підходу в системі підготовки майбутніх фахівців. Дано означення феномена та поняття «педагогічна технологія». Узагальнені різні підходи науковців до розуміння суті поняття. Вказано, що «педагогічна технологія» розглянута вченими і як засіб, і як процес комунікації, і як чітко організовану педагогічну систему з набором методологічного інструментарію. Відмічено вимоги, що пред’являються науковцями до педагогічної технології, а саме: наявність науково-педагогічного обґрунтування та його концептуальної інтерпретації викладачем з урахуванням умов реального освітнього процесу, представленого різними педагогічними ситуаціями; забезпечення безперервного розвитку особистості в освітньому просторі в процесі взаємодії з викладачем; збереження освітнього простору авторства та творчості кожного викладача; співвіднесеність з реальним навчально-виховним процесом.Документ Створення у процесі навчання ситуацій взаємодії, наближених до реальних умов професійної діяльності майбутніх фахівців технічної галузі(Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2019) Таможська, Ірина ВолодимирівнаЗазначено, що однією з умов формування вмінь ділового спілкування в майбутніх фахівців технічної галузі є представлені авторкою ситуації взаємодії (презентаційні, інтелектуально-прогностичні, перцептивно-емпатійні, мовленнєві, емоційно-регулятивні, креативні, рефлексійні та ситуації-тренінги), наближені до реальних умов професійної діяльності, які створено відповідно до структурних компонентів ділових умінь спілкування (аналітико-прогностичний, емпатійно-перцептивний, емоційно-регулятивний, презентаційно-комунікативний, лінгво-інформаційний, рефлексивно-коригувальний). Зроблено висновок про те, що презентаційні ситуації спонукали до розвитку ціннісного ставлення до професії, до ухвалення обґрунтованих рішень, заснованих на вільному етичному виборі та виявленні сенсу власних дій. Інтелектуально-прогностичні ситуації спрямовані на оволодіння вміннями критично аналізувати, систематизувати, класифікувати, узагальнювати інформацію, давати їй оцінку, за небагатьма ознаками передбачати розвиток комунікації, її наслідки, а також давали можливість переконатися у правильності власних дій, їхній значущості для інших та для себе, сприяли ухваленню грамотних рішень, визначенню перспектив власної діяльності. Перцептивно-емпатійні ситуації сприяли формуванню вмінь неупереджено й точно сприймати особистісні властивості та поведінку товаришів, за зовнішніми ознаками правильно розуміти їхній стан, мотиви й переживання. Креативні ситуації розкривали творчий потенціал студентів у вирішенні професійних проблем, оскільки в такий спосіб пропонувалося нове бачення проблеми, визначалися альтернативи її вирішення. Мовленнєві ситуації збагачували лексичний запас, підвищували культуру мовлення студенів вербальними засобами обміну інформацією. Емоційно-регулятивні ситуації передбачали оволодіння вміннями стримувати негативні емоції у спілкуванні, уміннями саморегуляції, уміннями запобігати конфліктам і врегульовувати їх. Рефлексійні ситуації актуалізували особистісні та групові мотиви поведінки в різних видах діяльності, вимагали аналізу ситуації, а також дозволяли визначити ті якості та вміння ділового спілкування студента, які потребували особливої уваги. Зазначено, що ситуації-тренінги допомагали студентам оволодівати різними діловими вміннями в конкретних ситуаціях спілкування. Наведено приклади зазначених ситуацій взаємодії.Документ Методологічні підходи до аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ - початку ХХ століття(Запоріжжя : Видавничий дім «Гельветика», 2020) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, I.V.У статті зазначено, що поняття «концепція дослідження» базується на наукових підходах, які визначають стратегію дослідницької та практичної діяльності, а термін «підхід» певною мірою зумовлений соціальним контекстом, що визначає зміст та спрямованість такої діяльності. Виокремлено методологічні принципи, що забезпечують системну спрямованість наукового дослідження і практичного пізнання об’єкта (цілісності, примату цілого над складовими частинами, ієрархічності, структурності, самоорганізації, взаємозв’язку із зовнішнім середовищем). Акцентовано увагу на тому, що предметом цивілізаційного підходу є сукупність усіх форм життєдіяльності суспільства (матеріальних, ідейних, культурних, релігійних, моральних) у їхньому історичному розвитку й наступності. Висвітлено систематизацію парадигмальних підходів С. Бобришева (парадигмально-педагогічний, поліпарадигмальний, цивілізаційний, культурологічний, аксіологічний), в основу яких покладено концепції та теорії, що визначають детермінації суспільного розвитку людства. Підкреслено, що цивілізаційні підходи дозволяють відтворити провідні виміри історико-педагогічного процесу (власне історичний, соціокультурний, історичного розвитку освіти, педагогічного знання). Розглянуто особливості реалізації системного, цивілізаційного та парадигмального методологічних підходів у контексті аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Системний підхід сприяв тому, щоб виявити цільову, змістову, процесуальну, організаційну та технологічну цілісність у системі підготовки науково-педагогічних кадрів. Парадигмальний підхід дозволив дослідити зміну домінантних освітніх установок у підготовці науково-педагогічних кадрів у вітчизняних університетах України крізь призму провідних освітніх парадигм. Цивілізаційний підхід спрямував на виявлення передумов процесу запровадження кадрового інституту приват-доцентів у системі вищої освіти.Документ Моделювання професійно-комунікативних ситуацій як засіб удосконалення вмінь ділового спілкування іноземних студентів медичних факультетів закладів вищої освіти(Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2021-07-19) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, IrynaОбґрунтовано доцільність моделювання професійно-комунікативних ситуацій для удосконалення вмінь ділового спілкування в іноземних студентів медичних факультетів закладів вищої освіти на заняттях з української мови за професійним спрямуванням. Авторкою представлено ситуації взаємодії презентаційні, інтелектуально-прогностичні, перцептивно-емпатійні, мовленнєві, емоційно-регулятивні, креативні, рефлексійні), наближені до реальних умов професійної діяльності майбутніх фахівців медичної галузі. Професійно комунікативні ситуації створено відповідно до структурних компонентів ділових умінь спілкування (аналітикопрогностичний, емпатійно-перцептивний, емоційно-регулятивний, презентаційно-комунікативний, лінгво-інформаційний, рефлексивно-коригувальний), що вимагає виявлення студентами ділових якостей і вмінь. Зазначено, що в процесі моделю вання професійно-комунікативних ситуацій українська мова виконує комунікативні функції (інтрапрофесійна комунікація, комунікація лікаря з пацієнтом, термінологічна номінація лікарських засобів, професійних об’єктів та явищ). Акцентовано увагу на моделюванні пред- метного та соціального контексту майбутньої професійної діяльності студентів у межах гуманітарного освітнього середовища медичних факультетів закладу вищої освіти. Зробле- но висновок про те, що основна мета сукупності предметних дій студента полягає в прак- тичному перетворенні імітованих професійно-комунікативних ситуацій, де інформація стає засобом здійснення пізнавальної діяльності, у процесі чого вона перетворюється на знання майбутнього фахівця медичної галузі. З’ясовано, що одним із результативних прийомів для створення навчальної комунікативно-мовленнєвої ситуації є аналіз студентами відтвореного дискурсу з урахуванням усіх його функціональних елементів. Представлена трирівнева систе- ма підготовки дискурсивного навчання.Документ Приват-доценти в університетах України (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)(Умань : Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, 2017) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті здійснено ретроспективний аналіз діяльності приват-доцентів у дореволюційних університетах України. З’ясовано основні причини труднощів на шляху становлення та розвитку інституту приват-доцентури та ставлення університетських колективів до їх подолання. Встановлено, що основним джерелом заповнення вакансій став інститут приват-доцентури.Документ Зміст поняття «науково-педагогічна діяльність» в контексті сучасної парадигми освіти(Дніпро : Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaРозглянуто дефініції, уживані в законодавчих документах та педагогічних дослідженнях, що по’вязані з діяльністю суб’єктів, які є учасниками освітнього процесу («науково-педагогічна діяльність», «наукова діяльність», «педагогічна діяльність», «творча педагогічна діяльність», «професійна педагогічна діяльність»). Зазначено, що родове поняття терміна «науково-педагогічна діяльність» («наукова діяльність», «педагогічна діяльність») визначається залежно від того, хто є суб’єктом такої діяльності (учений або викладач). Зроблено висновок, що такі категорії, як «наукова діяльність» та «педагогічна діяльність», не тотожні. Здійснено аналіз вітчизняного досвіду інтерпретації поняття «педагогічна діяльність», що розглядалося дослідниками як особливий вид соціальної діяльності, як вид суспільно-корисної діяльності дорослих людей, як діяльність педагога в навчально-виховному процесі, як творчий процес усвідомленої, цілепокладальної, саморегульованої діяльності вчителя. Наголошено на тому, що методична підсистема опосередковано наявна в таких підсистемах творчої педагогічної діяльності викладача, як дидактична, виховна, організаційно-управлінська, громадсько-педагогічна та самовдосконалення. Охарактеризовано рівні творчої педагогічної діяльності викладача (репродуктивний, раціоналізаторський, конструкторський, новаторський). Акцентовано увагу на змістовому наповненні поняття «функція професійної діяльності науково-педагогічного працівника», що розглядається як інваріантна складова продуктивної діяльності науково-педагогічного працівника, ефективність якої забезпечено педагогічними засобами, що застосовуються, з урахуванням сучасних тенденцій та особливостей розвитку навчальних закладів, а також рівня їхньої фахової здатності. Визначено основні види професійно-педагогічної діяльності викладача (діагностика професійної спрямованості, здатності до навчання, навченості та вихованості; проєктувальна діяльність; особистісно орієнтовне професійне навчання; соціально-професійне виховання; позанавчальна виховна робота; підвищення рівня професійно-педагогічної освіти та кваліфікації; інноваційна діяльність). Узагальнено організаційно-педагогічні умови структурування науково-педагогічної діяльності працівників закладів вищої освіти (забезпечення структурно-функціональної єдності; оптимізація кадрового складу, структурних підрозділів; унормування інформаційних зв’язків; забезпечення багатоаспектності розвитку науково-педагогічних працівників та їх самоорганізації; додержання принципів системності та комплексності в реалізації професійних та посадових функцій), а також виокремлено функції професійної діяльності науково-педагогічних працівників (управлінська, спонукальна, розвивальна, прогностична, коригуюча, культурологічна, виховна, профе сійна, функція надання освітніх послуг).Документ Становлення та розвиток системи приват-доцентури в університетах Європи (ХІХ - початок ХХ століття)(Тернопіль : Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 2017-05-29) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaРозглянуто актуальні питання становлення та розвитку системи приват-доцентури в освітньому просторі Європи (другої половини ХІХ – початку ХХ ст.). Досліджено науковий дискурс поняття «приват-доцент». Доведено, що інститут приват-доцентури в зазначений період зазнавав трансформаційних процесів. З’ясовано основні причини труднощів на цьому шляху й ставлення університетських колективів до їх подолання. Зазначено, що вперше посаду приват-доцента узаконено в статуті Берлінського університету. Встановлено, що гонорар - єдине джерело заробітку для приват-доцентів.Документ Приват-доцентура як джерело поповнення науково-педагогічних кадрів найвищої кваліфікації у вітчизняних університетах другої половини ХІХ – початку ХХ століття: методологічні підходи до проблеми(Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2021) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті розглянуто особливості реалізації культурологічного, аксіологічного, синергетичного, персонологічного, структурного та конкретно-історичного методологічних підходів у контексті аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Культурологічний підхід дав можливість сприймати позитивні здобутки університетської освіти й досвід приват-доцентури як культурологічні феномени. Аксіологічний підхід спрямовував на виявлення шляхів реалізації Університетом Св. Володимира, Харківським і Новоросійським університетами завдань щодо підготовки науково-педагогічних кадрів, орієнтував на вивчення ціннісних вимірів у підготовці науково-педагогічних кадрів у приват-доцентурі, під час закордонних «відряджень із науковою метою»; сприяв визначенню суспільної, науково-педагогічної цінності професійної діяльності приват-доцентів. Синергетичний підхід спрямований на розгляд об’єкта дослідження в сукупності подібностей і суперечностей між внутрішнім розвитком діяльності університетів і тенденціями та умовами розвитку суспільства. Процес підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури розглянуто як нелінійний, у єдності трьох послідовних етапів, що залежав від вимог державної освітньої політики, практики її реалізації суб’єктами управління освітою, розвитку педагогічної науки. Синергетичний підхід створив підґрунтя для того, щоб з’ясувати можливості самореалізації приват-доцентів в університетському середовищі. Персонологічний підхід сприяв виявленню й урахуванню індивідуальної історичної ролі видатних педагогів, освітніх і громадських діячів у розв’язанні проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. На основі структурного підходу визначено етапи розв’язання проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів засобами приват-доцентури в дореволюційних університетах України. Конкретно-історичний підхід дав змогу прослідкувати зародження, розвиток і трансформації системи приват-доцентури як освітнього феномену.Документ Оцінка університетською спільнотою ролі та значення інституту приват-доцентури в університетах України (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)(Дніпро : Університет імені Альфреда Нобеля, 2017) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті висвітлено погляди університетської спільноти щодо ролі й значення інституту приват-доцентури в університетах України (другої половини ХІХ - початку ХХ ст.). З’ясовано основні причини труднощів на шляху становлення / розвитку інституту приват-доцентури та ставлення університетських колективів щодо їх подолання.