Наукові роботи. Навчально-науковий інститут міжнародної освіти
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/2857
Переглянути
33 результатів
Результати пошуку
Документ Аргуметативна компетентність у здійсненні професійної комунікації майбутніми фахівцями технічної галузі(Полтава : Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2023) Таможська, Ірина Володимирівна ; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті підкреслено актуальність проблеми формування в студентів технічних спеціальностей аргументативної компетентності під час вивчення філологічних дисциплін. Акцентовано увагу на понятійному апараті дослідження («аргументація», «аргументативна компетентність», «навички аргументації», «аргументативна стратегія», «аргументативна тактика»), способах оцінки усної та письмової аргументації, особливостях формування аргументативної компетентності. Уточнено суть поняття «аргументативна компетентність», зважаючи на особливості професійної діяльності фахівця технічної галузі. Запропоновано зразки умовно-комунікативних та ситуативно-комунікативних вправ.Документ Дискурс поняття «педагогічна технологія» в контексті формування сучасної парадигми освіти(Хмельницький : Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, 2015-04-02) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті доведені переваги технологічного підходу в системі підготовки майбутніх фахівців. Дано означення феномена та поняття «педагогічна технологія». Узагальнені різні підходи науковців до розуміння суті поняття. Вказано, що «педагогічна технологія» розглянута вченими і як засіб, і як процес комунікації, і як чітко організовану педагогічну систему з набором методологічного інструментарію. Відмічено вимоги, що пред’являються науковцями до педагогічної технології, а саме: наявність науково-педагогічного обґрунтування та його концептуальної інтерпретації викладачем з урахуванням умов реального освітнього процесу, представленого різними педагогічними ситуаціями; забезпечення безперервного розвитку особистості в освітньому просторі в процесі взаємодії з викладачем; збереження освітнього простору авторства та творчості кожного викладача; співвіднесеність з реальним навчально-виховним процесом.Документ Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики: навчально-методичні матеріали до теми з української мови (за професійним спрямуванням)(Riga : "Baltija Publishing", 2021-11-16) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaРепрезентовано навчально-методичні матеріали та подано стислі методичні коментарі щодо їх реалізації під час вивчення теми «Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики» з української мови (за професійним спрямуванням) студентами спеціальності 275 «Транспортні технології (на автомобільному транспорті)» (кваліфікація: технік-технолог (логіст)). Запропоновано систему завдань на текстовій та діалогічній основі, спрямованих на актуалізацію вивченого раніше й закріплення нового матеріалу, що є доцільними для формування навичок і прийомів мислення (формулювання понять, порівняння, зіставлення, виділення головного, системати-зація, узагальнення, аргументація, доведення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, спростування, складання алгоритму, робота за аналогією, висування гіпотези, моделювання), а також риторичної компетентності майбутніх логістів транспортної галузі (знання, вміння). Акцентовано увагу на таких напрямах формування риторичних умінь студентів: 1)засвоєння теоретичних питань риторики; 2)опрацювання текстів наукового та офіційно-ділового стилю фахової тематики; 3)створення висловлювань (текстів), що відбивають професійну діяльність; 4)моделювання ситуацій, які занурюють студентів у проблемний контекст професійного спілкування, на діалогічній основі, що вимагає виявлення в них ділових якостей і вмінь. Зміст заняття та авторська система завдань сприяє успішному засвоєнню студентами фахової термінології. Зазначено, що навчальний матеріал, призначений для розвитку різних видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо), сприяє формуванню навичок професійної комунікації майбутнього логіста в організації перевезень вантажів, а також допоможе вдосконалити методичне забезпечення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Апробація описаної системи роботи підтвердила її ефективність.Документ Діалог-розпитування щодо системи травлення: навчально-методичні матеріали до заняття з української мови за професійним спрямуванням(Рига : «Baltija Publishing», 2022-11-07) Таможська, Ірина ВолодимирівнаУ статті акцентовано на понятійному апараті дослідження («вправи», «система вправ», «система вправ із української мови»), на структурних компонентах вправ, що використовуються на заняттях із філологічних дисциплін. Зазначені основні дидактичні вимоги до системи вправ, етапи навчання діалогічного мовлення (презентація матеріалів, практика сформованих умінь і навичок, творча самостійна робота), визначені вміння діалогічного мовлення. Репрезентовано навчально-методичне забезпечення до заняття «Діалог-розпитування щодо системи травлення» з іноземної мови за професійним спрямуванням (української), що вивчають іноземні студенти спеціальності 222 «Медицина» (галузь знань: 22 «Охорона здоров’я»). У процесі формування активного вакабуляру іноземні студенти медики виконували вправи на ідентифікацію та диференціацію лексико-термінологічних одиниць (пояснювали лексичне значення медичного терміна, створювали «термінологічні хмари слів», термінологічний сінквей, доповнювали термінами фаховий контент, співвідносили медичні терміни та дефініції, встановлювали логіко-лексичні термінологічні зв’язки, писали орфоепічний термінологічний диктант, записували слова на одну з літер алфавіту відповідно до фахової тематичної групи), що сприяє свідомому їх використанню в мовній практиці – навчально-професійній сфері. Для вдосконалення й розвитку вмінь діалогічного мовлення та продукування монологічного висловлювання іноземні студенти-медики виконували такі вправи: 1) формулювали евентуальні варіанти запитань / відповіді відповідно до реплік-відповідей пацієнта / реплік-питань лікаря та відкриті та закриті запитання для діалогу-розпитування щодо медичного застосування лікарських засобів; 2) ставили запитання й конструювали відповіді на них; 3) відтворювали ситуативні висловлювання професійного спрямування на основі тез / опорних схем / алгоритмів; 4) моделювали ситуативні діалоги (мікродіалоги, діалоги-розпитування) та мікромонологи фахової тематики; 5) створювали пам’ятки для пацієнтів з аутоімунним гепатитом / диспенсією та алгоритм дій у разі нудоти / блювання / підозри на кишкову інфекцію; 6) трансформували лінгводидактичні матеріали в діалогічні єдності для моделювання професійно-комунікативних ситуацій за моделями (лікар ⟷ пацієнт, лікар ⟷ родичі пацієнта, лікар ⟷ колеги); 7) продукували тематично пов’язані інформаційні одиниці в мікромонолозі; 8) писали доповідь до наради «Домедична допомога постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною не медичним працівникам». Зміст заняття та авторська система вправ (підсистема 1, підсистема 2) сприяє успішному засвоєнню фахової термінології, удосконаленню й розвитку вмінь діалогічного мовлення та продукування монологічного висловлювання, спонукає іноземних студентів медичного факультету англомовної форми навчання до самостійного й логічного осмислення навчального матеріалу. Апробація описаної системи роботи підтвердила її ефективність.Документ Використання "хмар слів" під час мовної підготовки іноземних студентів-медиків(Тернопіль : Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 2023-01-11) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaРозкрито теоретико-практичний аспект використання «хмар слів» для розробки завдань із філологічних дисциплін із метою формування професійно-комунікативної компетентності (розвиток мовних і фахових компетенцій) іноземних студентів медичного факультету англомовної форми навчання. Відзначено, що створені завдання за технологією «хмара слів» інтегрують роботу з лексичним матеріалом (лексеми, словосполуки, речення) та продукуванням (не)підготовлених висловлень фахової тематики; складанням діалогу за різними моделями (лікар – іпохондричний пацієнт, лікар – неуважний пацієнт, лікар – балакучий пацієнт, лікар – мовчазний пацієнт, лікар – вороже налаштований пацієнт), що сприяє реалізації тактик мовленнєвої поведінки для досягнення комунікативної мети, демонстрації володінням техніками встановлення професійних контактів. Вказано, що в процесі роботи з «хмарами слів» іноземні студенти встановлювали логічні та семантичні зв’язки між лексемами / словосполуками / реченнями. Представлено ситуації взаємодії, наближені до реальних умов професійної діяльності майбутніх фахівців медичної галузі, що відтворюють можливість розгорнутого спілкування в стандартних ситуаціях, а також в умовах комунікації з елементами непередбачуваності, що супроводжувалися візуальною демонстрацією навчальної інформації за допомогою «хмар слів». Акцентовано на дидактичних можливостях «хмар слів» під час вивчення філологічних дисциплін, адже вони використовуються в різних варіаціях: 1) як лексичний мінімум для трансформування афоризмів / запитань / діалогічних єдностей / теми й змісту заняття; 2) як алгоритм для моделювання комунікативних ситуацій відповідно до професійної діяльності, для написання сінквейна; 3) як інструмент для створення асоціативних рядів (анатомічна термінологія, клінічна термінологія, захворювання, симптоми, ліки, медичні препарати, хворобливі стани тощо), інструкції, у якій встановлюються правила з медичної допомоги постраждалому (за опорними словами), термінологічних словників для вивчення та закріплення медичної лексики до навчальних тем; 4) як візуальний засіб, що сприяє пізнавальній активності студентів-медиків щодо оволодіння вміннями в перцептивних і продуктивних видах мовленнєвої діяльності в ситуаціях навчально-професійної комунікації, а також формуванню інтелектуально-креативних здібностей. Зроблено висновок, що робота з «хмарами слів», створеними викладачем / студентами, у поєднанні з комунікативними завданнями, сприяє накопиченню мовного та комунікативного досвіду, поповненню активного запасу слів, оволодінню фонетичними, лексичними та граматичними навичками.Документ Сучасні світові тенденції педагогічної освіти(Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2024-02-22) Таможська, Ірина Володимирівна; Куліш, Сергій Миколайович; Tamozhska, Iryna Volodymyrivna; Kulish, Sergii MykolayovychУ статті висвітлено основні особливості й тенденції педагогічної освіти в європейських країнах та Сполучених Штатах Америки в контексті безперервної освіти, метою якої є забезпечення постійного саморозвитку, самоосвіти та самовдосконалення особистості впродовж життя. Виявлена тісна кореляція між педагогічними освітніми тенденціями й змінами в системі освіти країн. Проаналізовано наукові джерела й зафіксовано такі тенденції педагогічної освіти: 1) переважний акцент на професійному розвитку, формуванні спеціальних професійних навичок; 2) запровадження в освітніх закладах експериментальних програм, спрямованих на розвиток у викладачів різних компетенцій (реляційних, дослідницьких, соціокультурних, лідерських), які ґрунтуються на активному навчанні, інтегруються в соціокультурний простір закладу освіти; 3) зосередженість державної політики на освіті, заснованій на дослідницькій діяльності; 4) використання й упровадження концепції професійного розвитку викладачів для дизайну програм / реалізації цього педагогічного феномена в освітній галузі; 5) налагодження ефективної співпраці між університетами та загальноосвітніми школами / дошкільними закладами; 6) запровадження ініціатив уряду для покращення статусу вчительської професії, збільшення програм педагогічної освіти. Визначено особливості програм професійного розвитку викладачів, як-от: 1) ґрунтуються на двох теоріях (змін / навчання); 2) ураховують такі педагогічні аспекти, як результативність навчання, управління конфліктними ситуаціями; 3) перенесення акценту педагогічної освіти з пріоритету отримати готові знання на їх активне здобуття / засвоєння, розкриття фундаментального пізнавального потенціалу. Звернено увагу на спільне / відмінне в європейській та українській системах освіти дорослих. Система педагогічної освіти знаходиться в процесі постійної трансформації, що вимагає теоретичної / методологічної / практичної адаптації, яка забезпечується відповідним інструментарієм. Основні тенденції розвитку педагогічної освіти реалізуються в процесі вдосконалення / організації професійної підготовки педагогічних кадрів.Документ Розширення змісту й напрямів підготовки науково-педагогічних кадрів у контексті чинних університетських реформ (1863‒1883 рр.)(Кропивницький : Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, 2024-08-27) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaМета статті – визначити напрями підготовки науково-педагогічних кадрів для вищих освітніх закладів України в контексті чинних університетських реформ (1863‒1883 рр.). Методи дослідження: історико-компаративний, історико-логічний аналіз, індукція, дедукція. Основні результати. У статті визначені особливості й напрями підготовки науково-педагогічних кадрів в університетах України після прийняття Статуту 1863 року. Акцентовано увагу на нормативно-правовій базі, яка регламентувала підготовку та атестацію науково-педагогічних кадрів в Університеті Св. Володимира, Харківському та Новоросійському університетах, що мала характер законів (Університетський Статут 1863 р.) та підзаконних актів (розпоряджень, постанов, циркулярів, інструкцій, правил). З’ясовано, що дієвою формою підготовки науково-педагогічних кадрів та формування викладацького корпусу університетів став інститут професорських стипендіатів та інститут приват-доцентури. Стислі висновки. Визначено провідні тенденції вирішення проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів у вищих освітніх закладах: 1) розширення змісту й напрямів підготовки магістрів і приват-доцентів; 2) удосконалення форм і методів підготовки науково-педагогічних кадрів (науково-дослідна робота, пробні лекції, викладацька практика, підготовка дисертації, закордонні стажування); 3) підвищення ролі інституту професорських стипендіатів і вчених рад університетів для активізації підготовки науково-педагогічних кадрів. Практичне значення: результати дослідження можуть використовувати науковці, які цікавляться питаннями становлення й розвитку професійної підготовки науково-педагогічних кадрів, для розробки спеціальних курсів / семінарів для здобувачів вищої освіти третього (науково-освітнього) рівня, під час читання навчальних курсів («Філософія освіти», «Педагогіка вищої школи», «Історія педагогіки та педагогічна компаративістика», «Організація наукової діяльності. Методологія та методи наукових досліджень»). Оригінальність: узагальнено досвід діяльності Харківського, Київського та Новоросійського університетів щодо теоретико-методичних засад організації підготовки науково-педагогічних кадрів у контексті чинних університетських реформ 1863‒1883 рр. Наукова новизна: цілісно досліджено питання, пов’язані з вирішенням проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів у вітчизняних університетах, ураховуючи суспільно-політичні, соціально-економічні та культурно-освітні детермінанти. Тип статті: описова.Документ Створення у процесі навчання ситуацій взаємодії, наближених до реальних умов професійної діяльності майбутніх фахівців технічної галузі(Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2019) Таможська, Ірина ВолодимирівнаЗазначено, що однією з умов формування вмінь ділового спілкування в майбутніх фахівців технічної галузі є представлені авторкою ситуації взаємодії (презентаційні, інтелектуально-прогностичні, перцептивно-емпатійні, мовленнєві, емоційно-регулятивні, креативні, рефлексійні та ситуації-тренінги), наближені до реальних умов професійної діяльності, які створено відповідно до структурних компонентів ділових умінь спілкування (аналітико-прогностичний, емпатійно-перцептивний, емоційно-регулятивний, презентаційно-комунікативний, лінгво-інформаційний, рефлексивно-коригувальний). Зроблено висновок про те, що презентаційні ситуації спонукали до розвитку ціннісного ставлення до професії, до ухвалення обґрунтованих рішень, заснованих на вільному етичному виборі та виявленні сенсу власних дій. Інтелектуально-прогностичні ситуації спрямовані на оволодіння вміннями критично аналізувати, систематизувати, класифікувати, узагальнювати інформацію, давати їй оцінку, за небагатьма ознаками передбачати розвиток комунікації, її наслідки, а також давали можливість переконатися у правильності власних дій, їхній значущості для інших та для себе, сприяли ухваленню грамотних рішень, визначенню перспектив власної діяльності. Перцептивно-емпатійні ситуації сприяли формуванню вмінь неупереджено й точно сприймати особистісні властивості та поведінку товаришів, за зовнішніми ознаками правильно розуміти їхній стан, мотиви й переживання. Креативні ситуації розкривали творчий потенціал студентів у вирішенні професійних проблем, оскільки в такий спосіб пропонувалося нове бачення проблеми, визначалися альтернативи її вирішення. Мовленнєві ситуації збагачували лексичний запас, підвищували культуру мовлення студенів вербальними засобами обміну інформацією. Емоційно-регулятивні ситуації передбачали оволодіння вміннями стримувати негативні емоції у спілкуванні, уміннями саморегуляції, уміннями запобігати конфліктам і врегульовувати їх. Рефлексійні ситуації актуалізували особистісні та групові мотиви поведінки в різних видах діяльності, вимагали аналізу ситуації, а також дозволяли визначити ті якості та вміння ділового спілкування студента, які потребували особливої уваги. Зазначено, що ситуації-тренінги допомагали студентам оволодівати різними діловими вміннями в конкретних ситуаціях спілкування. Наведено приклади зазначених ситуацій взаємодії.Документ Підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації як умова ефективного розвитку людського капіталу(Полтава : Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2021) Таможська, Ірина ВолодимирівнаУ Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. визначено такі основні напрями реформування освітньої сфери в умовах інноваційного сталого розвитку суспільства: підвищення якості, доступності та конкурентоспроможності освіти, прискорення інтеграції України у міжнародний освітній простір, модернізація мережі навчальних закладів щодо більш ефективного використання їх матеріальнотехнічних, кадрових, фінансових, управлінських ресурсів, пошук альтернативних моделей організації навчання, що в підсумку сприятиме «переходу від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян».Документ Методологічні підходи до аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ - початку ХХ століття(Запоріжжя : Видавничий дім «Гельветика», 2020) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, I.V.У статті зазначено, що поняття «концепція дослідження» базується на наукових підходах, які визначають стратегію дослідницької та практичної діяльності, а термін «підхід» певною мірою зумовлений соціальним контекстом, що визначає зміст та спрямованість такої діяльності. Виокремлено методологічні принципи, що забезпечують системну спрямованість наукового дослідження і практичного пізнання об’єкта (цілісності, примату цілого над складовими частинами, ієрархічності, структурності, самоорганізації, взаємозв’язку із зовнішнім середовищем). Акцентовано увагу на тому, що предметом цивілізаційного підходу є сукупність усіх форм життєдіяльності суспільства (матеріальних, ідейних, культурних, релігійних, моральних) у їхньому історичному розвитку й наступності. Висвітлено систематизацію парадигмальних підходів С. Бобришева (парадигмально-педагогічний, поліпарадигмальний, цивілізаційний, культурологічний, аксіологічний), в основу яких покладено концепції та теорії, що визначають детермінації суспільного розвитку людства. Підкреслено, що цивілізаційні підходи дозволяють відтворити провідні виміри історико-педагогічного процесу (власне історичний, соціокультурний, історичного розвитку освіти, педагогічного знання). Розглянуто особливості реалізації системного, цивілізаційного та парадигмального методологічних підходів у контексті аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Системний підхід сприяв тому, щоб виявити цільову, змістову, процесуальну, організаційну та технологічну цілісність у системі підготовки науково-педагогічних кадрів. Парадигмальний підхід дозволив дослідити зміну домінантних освітніх установок у підготовці науково-педагогічних кадрів у вітчизняних університетах України крізь призму провідних освітніх парадигм. Цивілізаційний підхід спрямував на виявлення передумов процесу запровадження кадрового інституту приват-доцентів у системі вищої освіти.