Наукові роботи. Навчально-науковий інститут міжнародної освіти
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/2857
Переглянути
10 результатів
Результати пошуку
Документ Дискурс поняття «педагогічна технологія» в контексті формування сучасної парадигми освіти(Хмельницький : Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, 2015-04-02) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті доведені переваги технологічного підходу в системі підготовки майбутніх фахівців. Дано означення феномена та поняття «педагогічна технологія». Узагальнені різні підходи науковців до розуміння суті поняття. Вказано, що «педагогічна технологія» розглянута вченими і як засіб, і як процес комунікації, і як чітко організовану педагогічну систему з набором методологічного інструментарію. Відмічено вимоги, що пред’являються науковцями до педагогічної технології, а саме: наявність науково-педагогічного обґрунтування та його концептуальної інтерпретації викладачем з урахуванням умов реального освітнього процесу, представленого різними педагогічними ситуаціями; забезпечення безперервного розвитку особистості в освітньому просторі в процесі взаємодії з викладачем; збереження освітнього простору авторства та творчості кожного викладача; співвіднесеність з реальним навчально-виховним процесом.Документ Актуальність педагогічного феномена "знання педагогічного змісту" для успішної викладацької діяльності в закладах вищої освіти різних країн(Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2023) Таможська , Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna Volodymyrivna; Куліш, Сергій Миколайович; Kulish, Sergii MykolayovychСтаття присвячена дослідженню педагогічного феномена «знання педагогічного змісту» у контексті глобалізаційних викликів педагогічної освіти. Здійснено аналіз провідного зарубіжного та вітчизняного досвіду інтерпретації поняття «знання педагогічного змісту», що розглядалося дослідниками як специфічні / особистіс но-специфічні загальні «подієві» / «сюжетно педагогічні моделі», як трансцендентне знання суб’єкта щодо освіт нього контексту / процесів навчання, викладання та управління колективом здобувачів освіти. Констатовано, що «сюжетно педагогічні моделі» є категорією поняття «знання педагогічного змісту». Звернено увагу на ключові положення «сюжетно педагогічних моделей», як-от: 1) це результат навчальної діяльності; 2) професійний досвід викладача – основа для моделі; 3) моделі корелюються з тематикою заняття. Окремо варто сказати про моделі загальнопедагогічних знань, що різняться компонентами: 1) управління колективом здобувачів освіти → методи навчання → здійснення оцінки навчального колективу → навчальний процес → індивідуальні характеристики здобувачів освіти; 2) знання процесів навчання → знання індивідуальних особливостей здобувачів освіти. Представлено методологічний інструментарій для оцінки у викладачів-початківців рівня загальнопедагогічних знань (показники → модельовані навчальні ситуації → завдання). Проаналізовано наукові джерела й зафіксовано, що знання педагогічного змісту є підґрунтям для успішної навчальної, викладацької та науково-дослідної діяльності в закладах вищої освіти різних країн. Наразі загальновизнано, що в контексті сучасних тенденцій розвитку освіт ньої системи відбувається постійна трансформація знань педагогічного змісту, що зумовлює їх оновлення, сприяє професійному розвитку педагогічних / науково-педагогічних працівників, формуванню специфічних навичок.Документ Зміст поняття «науково-педагогічна діяльність» в контексті сучасної парадигми освіти(Дніпро : Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaРозглянуто дефініції, уживані в законодавчих документах та педагогічних дослідженнях, що по’вязані з діяльністю суб’єктів, які є учасниками освітнього процесу («науково-педагогічна діяльність», «наукова діяльність», «педагогічна діяльність», «творча педагогічна діяльність», «професійна педагогічна діяльність»). Зазначено, що родове поняття терміна «науково-педагогічна діяльність» («наукова діяльність», «педагогічна діяльність») визначається залежно від того, хто є суб’єктом такої діяльності (учений або викладач). Зроблено висновок, що такі категорії, як «наукова діяльність» та «педагогічна діяльність», не тотожні. Здійснено аналіз вітчизняного досвіду інтерпретації поняття «педагогічна діяльність», що розглядалося дослідниками як особливий вид соціальної діяльності, як вид суспільно-корисної діяльності дорослих людей, як діяльність педагога в навчально-виховному процесі, як творчий процес усвідомленої, цілепокладальної, саморегульованої діяльності вчителя. Наголошено на тому, що методична підсистема опосередковано наявна в таких підсистемах творчої педагогічної діяльності викладача, як дидактична, виховна, організаційно-управлінська, громадсько-педагогічна та самовдосконалення. Охарактеризовано рівні творчої педагогічної діяльності викладача (репродуктивний, раціоналізаторський, конструкторський, новаторський). Акцентовано увагу на змістовому наповненні поняття «функція професійної діяльності науково-педагогічного працівника», що розглядається як інваріантна складова продуктивної діяльності науково-педагогічного працівника, ефективність якої забезпечено педагогічними засобами, що застосовуються, з урахуванням сучасних тенденцій та особливостей розвитку навчальних закладів, а також рівня їхньої фахової здатності. Визначено основні види професійно-педагогічної діяльності викладача (діагностика професійної спрямованості, здатності до навчання, навченості та вихованості; проєктувальна діяльність; особистісно орієнтовне професійне навчання; соціально-професійне виховання; позанавчальна виховна робота; підвищення рівня професійно-педагогічної освіти та кваліфікації; інноваційна діяльність). Узагальнено організаційно-педагогічні умови структурування науково-педагогічної діяльності працівників закладів вищої освіти (забезпечення структурно-функціональної єдності; оптимізація кадрового складу, структурних підрозділів; унормування інформаційних зв’язків; забезпечення багатоаспектності розвитку науково-педагогічних працівників та їх самоорганізації; додержання принципів системності та комплексності в реалізації професійних та посадових функцій), а також виокремлено функції професійної діяльності науково-педагогічних працівників (управлінська, спонукальна, розвивальна, прогностична, коригуюча, культурологічна, виховна, профе сійна, функція надання освітніх послуг).Документ Становлення та розвиток системи приват-доцентури в університетах Європи (ХІХ - початок ХХ століття)(Тернопіль : Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 2017-05-29) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaРозглянуто актуальні питання становлення та розвитку системи приват-доцентури в освітньому просторі Європи (другої половини ХІХ – початку ХХ ст.). Досліджено науковий дискурс поняття «приват-доцент». Доведено, що інститут приват-доцентури в зазначений період зазнавав трансформаційних процесів. З’ясовано основні причини труднощів на цьому шляху й ставлення університетських колективів до їх подолання. Зазначено, що вперше посаду приват-доцента узаконено в статуті Берлінського університету. Встановлено, що гонорар - єдине джерело заробітку для приват-доцентів.Документ Приват-доцентура як джерело поповнення науково-педагогічних кадрів найвищої кваліфікації у вітчизняних університетах другої половини ХІХ – початку ХХ століття: методологічні підходи до проблеми(Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2021) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті розглянуто особливості реалізації культурологічного, аксіологічного, синергетичного, персонологічного, структурного та конкретно-історичного методологічних підходів у контексті аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Культурологічний підхід дав можливість сприймати позитивні здобутки університетської освіти й досвід приват-доцентури як культурологічні феномени. Аксіологічний підхід спрямовував на виявлення шляхів реалізації Університетом Св. Володимира, Харківським і Новоросійським університетами завдань щодо підготовки науково-педагогічних кадрів, орієнтував на вивчення ціннісних вимірів у підготовці науково-педагогічних кадрів у приват-доцентурі, під час закордонних «відряджень із науковою метою»; сприяв визначенню суспільної, науково-педагогічної цінності професійної діяльності приват-доцентів. Синергетичний підхід спрямований на розгляд об’єкта дослідження в сукупності подібностей і суперечностей між внутрішнім розвитком діяльності університетів і тенденціями та умовами розвитку суспільства. Процес підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури розглянуто як нелінійний, у єдності трьох послідовних етапів, що залежав від вимог державної освітньої політики, практики її реалізації суб’єктами управління освітою, розвитку педагогічної науки. Синергетичний підхід створив підґрунтя для того, щоб з’ясувати можливості самореалізації приват-доцентів в університетському середовищі. Персонологічний підхід сприяв виявленню й урахуванню індивідуальної історичної ролі видатних педагогів, освітніх і громадських діячів у розв’язанні проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. На основі структурного підходу визначено етапи розв’язання проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів засобами приват-доцентури в дореволюційних університетах України. Конкретно-історичний підхід дав змогу прослідкувати зародження, розвиток і трансформації системи приват-доцентури як освітнього феномену.Документ Оцінка університетською спільнотою ролі та значення інституту приват-доцентури в університетах України (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)(Дніпро : Університет імені Альфреда Нобеля, 2017) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті висвітлено погляди університетської спільноти щодо ролі й значення інституту приват-доцентури в університетах України (другої половини ХІХ - початку ХХ ст.). З’ясовано основні причини труднощів на шляху становлення / розвитку інституту приват-доцентури та ставлення університетських колективів щодо їх подолання.Документ Навчально-методичні матеріали до теми «Становлення й розвиток педагогічної компаративістики в Україні» з історії педагогіки та педагогічної компаративістики [Електронний ресурс](Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2024) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaЕфективність самостійної роботи здобувачів третього рівня вищої освіти залежить від системи завдань, які розроблені відповідно до навчальної мети, предметного / наукового контексту теми заняття «Становлення й розвиток педагогічної компаративістики в Україні» навчальної дисципліни «Історія педагогіки та педагогічної компаративістики», що є «функціональним продуктом» науково-педагогічної діяльності викладача вищої школи. Наведено приклад завдань до теми «Становлення й розвиток педагогічної компаративістики в Україні» змістовного модуля «Теоретико-методологічні засади педагогічної компаративістики» вибіркової дисципліни «Історія педагогіки та педагогічна компаративістика».Документ Теоретичні і методичні засади добору науково-педагогічних кадрів в Університеті Св. Володимира в період 1884–1900 рр. (з досвіду медичного факультету)(Budapest : Global Science Center LP, 2017) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті висвітлені теоретичні і методичні засади відбору кандидатур приват-доцентів на вакантні кафедри медичного факультету в Університеті Св. Володимира в період 1884 – 1900 рр. Відмічено, що мало місце як об’єктивного, так і необ’єктивного ставлення до кандидатів під час виборів на вакантні ка федри, зокрема щодо оцінки їхнього наукового досвіду, якості пробних лекцій.Документ Ґенеза підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України (друга половина ХІХ – початок ХХ століття): методологічні основи наукового пошуку(Херсон : Херсонський державний університет, 2021) Таможська , Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaМета статті: розглянути особливості реалізації діяльнісного та комплексного методологічних підходів у контексті аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття, теоретичних положень щодо методів дослідження із зазначеної проблеми. Методи дослідження: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація, порівняння, пошуково-бібліографічний метод. Результати дослідження. Зазначено принципи діяльнісного підходу (розвитку, історизму, предметності; інтеріоризації та екстеріоризації; єдності будови зовнішньої та внутрішньої діяльності; активності), вимоги до комплексного підходу (встановлення взаємозв’язків досліджуваного явища, урахування зовнішніх впливів, усунення випадкових факторів), вимоги до наукових методів (детермінованість, заданість ціллю дослідження, результативність, надійність, ефективність). Діяльнісний підхід дає змогу визначити ефективність запровадженого інституту приват-доцентури в системі підготовки науково-педагогічних кадрів в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття, спрямовує на виявлення його цільової, змістовної, процесуальної, організаційної та технологічної цілісності. Комплексний підхід уможливив вивчення предмета наукового дослідження – підготовка науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в дореволюційних університетах України – на основі виокремлених складників (потреба, суб’єкт, об’єкт, зміст діяльності, умови, результат). Акцентовано увагу на теоретичних положеннях щодо наукових методів (історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-структурний, істори- кодіахронний, хронологічний, моделювання, персоналістично-біографічний, контент-аналізу, інтерпретації та ін.), які використано в дослідженні. Висновки. Методологічне обґрунтування наукового дослідження дає можливість цілісно розкрити зазначену проблему.Документ Роль попечителів навчальних округів у вирішенні кадрових питань університетами України (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)(Луцьк : Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, 2017) Таможська , Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті проаналізовано організаційні засади, теорію та практику управлінської діяльності попечителів Одеського, Харківського та Київського навчальних округів другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Установлено, що попечителі навчальних округів здійснювали зв’язок між університетами та Міністерством народної освіти для вирішення нагальних питань. Віднайдені матеріали дають змогу простежити як позитивні, так і негативні наслідки від розпоряджень попечителів навчальних округів. З’ясовано, що справи щодо розгляду кандидатур на вакантні посади в Університеті Св. Володимира, Новоросійському та Харківському університетах входила до компетенції попечителів або з їхніми рекомендаціями подавалися до розгляду Міністерства народної освіти. Відмічено, що попечителі контролювали науково-дослідницьку та педагогічну діяльність викладачів, а також здійснювали контроль за публікацією матеріалів протоколів і витягів із протоколів у періодичних виданнях, що висвітлювали актуальні для навчального закладу питання. Наголошено на тому, що розмір винагороди приват-доцентам узгоджувався керівництвом університетів із Міністерством народної освіти та попечителями навчальних округів. Підкреслено, що попечителі навчальних округів підтримували рішення членів учених рад щодо відмови надання кандидатам вакантних викладацьких посад на основі ідеолого-політичних чинників. Зроблено висновок про роль попечителі навчальних округів у структурі управління дореволюційними університетами України.