Навчально-науковий інститут міжнародної освіти
Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/2852
Переглянути
19 результатів
Результати пошуку
Документ Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики: навчально-методичні матеріали до теми з української мови (за професійним спрямуванням)(Riga : "Baltija Publishing", 2021-11-16) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaРепрезентовано навчально-методичні матеріали та подано стислі методичні коментарі щодо їх реалізації під час вивчення теми «Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики» з української мови (за професійним спрямуванням) студентами спеціальності 275 «Транспортні технології (на автомобільному транспорті)» (кваліфікація: технік-технолог (логіст)). Запропоновано систему завдань на текстовій та діалогічній основі, спрямованих на актуалізацію вивченого раніше й закріплення нового матеріалу, що є доцільними для формування навичок і прийомів мислення (формулювання понять, порівняння, зіставлення, виділення головного, системати-зація, узагальнення, аргументація, доведення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, спростування, складання алгоритму, робота за аналогією, висування гіпотези, моделювання), а також риторичної компетентності майбутніх логістів транспортної галузі (знання, вміння). Акцентовано увагу на таких напрямах формування риторичних умінь студентів: 1)засвоєння теоретичних питань риторики; 2)опрацювання текстів наукового та офіційно-ділового стилю фахової тематики; 3)створення висловлювань (текстів), що відбивають професійну діяльність; 4)моделювання ситуацій, які занурюють студентів у проблемний контекст професійного спілкування, на діалогічній основі, що вимагає виявлення в них ділових якостей і вмінь. Зміст заняття та авторська система завдань сприяє успішному засвоєнню студентами фахової термінології. Зазначено, що навчальний матеріал, призначений для розвитку різних видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо), сприяє формуванню навичок професійної комунікації майбутнього логіста в організації перевезень вантажів, а також допоможе вдосконалити методичне забезпечення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Апробація описаної системи роботи підтвердила її ефективність.Документ Pragmatics and linguistic communication: the study of language use in real communicative situations, including linguistic politeness, convergence, and mutual understanding(Hradec Kralove : MAGNANIMITAS Assn., 2023) Tamozhska, Iryna; Podolianchuk, Olha; Ilchenko, Iryna; Luhova, Daria; Snikhovska, IrenaThis research paper focuses on the study of pragmatics and linguistic communication in real communicative situations, with a particular emphasis on law faculties. The paper explores how language is used in legal contexts, including the role of pragmatics in legal communication, the use of language in legal discourse, and the importance of effective communication skills for law students. The paper also examines the challenges and strategies for enhancing pragmatic competence in legal settings. Therefore, the aim of the paper is to study the peculiarities of communicative competence, linguistic politeness, and mutual understanding of law undergraduate students during their study at higher education institutions in Ukraine. Instruments of data collection used were analysis of scientific sources, questionnaires, interviews, and focused group discussion. Searching the problem provide the opportunities to determine the most using typical mistakes that law students make during professional communication, and describe the ways of overcoming them. The results of research made it possible to rate key components of communication skills of law students at higher education establishments that aimed at increasing the level of pragmatic competence of Ukrainian higher education law students.Документ Розширення змісту й напрямів підготовки науково-педагогічних кадрів у контексті чинних університетських реформ (1863‒1883 рр.)(Кропивницький : Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, 2024-08-27) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaМета статті – визначити напрями підготовки науково-педагогічних кадрів для вищих освітніх закладів України в контексті чинних університетських реформ (1863‒1883 рр.). Методи дослідження: історико-компаративний, історико-логічний аналіз, індукція, дедукція. Основні результати. У статті визначені особливості й напрями підготовки науково-педагогічних кадрів в університетах України після прийняття Статуту 1863 року. Акцентовано увагу на нормативно-правовій базі, яка регламентувала підготовку та атестацію науково-педагогічних кадрів в Університеті Св. Володимира, Харківському та Новоросійському університетах, що мала характер законів (Університетський Статут 1863 р.) та підзаконних актів (розпоряджень, постанов, циркулярів, інструкцій, правил). З’ясовано, що дієвою формою підготовки науково-педагогічних кадрів та формування викладацького корпусу університетів став інститут професорських стипендіатів та інститут приват-доцентури. Стислі висновки. Визначено провідні тенденції вирішення проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів у вищих освітніх закладах: 1) розширення змісту й напрямів підготовки магістрів і приват-доцентів; 2) удосконалення форм і методів підготовки науково-педагогічних кадрів (науково-дослідна робота, пробні лекції, викладацька практика, підготовка дисертації, закордонні стажування); 3) підвищення ролі інституту професорських стипендіатів і вчених рад університетів для активізації підготовки науково-педагогічних кадрів. Практичне значення: результати дослідження можуть використовувати науковці, які цікавляться питаннями становлення й розвитку професійної підготовки науково-педагогічних кадрів, для розробки спеціальних курсів / семінарів для здобувачів вищої освіти третього (науково-освітнього) рівня, під час читання навчальних курсів («Філософія освіти», «Педагогіка вищої школи», «Історія педагогіки та педагогічна компаративістика», «Організація наукової діяльності. Методологія та методи наукових досліджень»). Оригінальність: узагальнено досвід діяльності Харківського, Київського та Новоросійського університетів щодо теоретико-методичних засад організації підготовки науково-педагогічних кадрів у контексті чинних університетських реформ 1863‒1883 рр. Наукова новизна: цілісно досліджено питання, пов’язані з вирішенням проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів у вітчизняних університетах, ураховуючи суспільно-політичні, соціально-економічні та культурно-освітні детермінанти. Тип статті: описова.Документ Підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації як умова ефективного розвитку людського капіталу(Полтава : Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2021) Таможська, Ірина ВолодимирівнаУ Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. визначено такі основні напрями реформування освітньої сфери в умовах інноваційного сталого розвитку суспільства: підвищення якості, доступності та конкурентоспроможності освіти, прискорення інтеграції України у міжнародний освітній простір, модернізація мережі навчальних закладів щодо більш ефективного використання їх матеріальнотехнічних, кадрових, фінансових, управлінських ресурсів, пошук альтернативних моделей організації навчання, що в підсумку сприятиме «переходу від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян».Документ Methods of critical thinking in classes of philological disciplines in higher education institutions: neuroscientific approach(Academia EduSoft і Lumen publishing, 2022) Tamozhska, Iryna; Kosarieva, Halyna; Vasylenko, Oksana; Breslavets, Nadiia; Anikina, Inessa; Mordovtseva, NataliiaThe relevance of the research in the context of determining an importance of critical thinking lies in the excessive informatization of a modern society. The Internet is becoming a source of a large flow of an information, which is spread through the intensive use of an information and communication technologies in almost all areas of human life. The article highlights features of a digitalization in the modern world, as well as the main methods of critical thinking for an analysis and an evaluation of an information.The research work is based on theoretical and methodological approaches of researchers of critical thinking as a method, in particular in the field of philology. Theoretical and methodological approaches of the research became the basis for determining results of an effective implementation of critical thinking methods in philological classes in higher education institutions in the context of a neuroscientific approach. In order to study the effectiveness of the use of critical thinking in philological specialties some research, descriptive and scientific methods were used. The method of an analysis was also used in the context of distinguishing the concept of a method, critical thinking, specialties of philology and a neuroscientific approach. To determine the main results of the research, a generalization method was used. Results of the research became the basis for a need to think critically in the modern historical space, as digitalization of the society has led to a continuous flow of an information, which causes the infodemia as destabilizing factor in a public life. Also, future professionals in obtaining a qualification must clearly distinguish the true information from an inaccurate, which can be realized in the presence of a critical perception of an information flow.Документ Вплив глобалізаційних та євроінтеграційних процесів на трансформацію вітчизняної вищої освіти: навчально-методичні матеріали до теми з історії педагогіки та педагогічної компаративістики(Полтава : Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2023) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaНаведено приклади завдань до теми «Вплив глобалізаційних та євроінтеграційних процесів на трансформацію вітчизняної вищої освіти» дисципліни «Історія педагогіки та педагогічна компаративістика». Зазначено, що дидактичний матеріал відповідає навчальній меті заняття та відтворює предметний / науковий контекст професійної діяльності, сприяє формуванню в здобувачів освіти професійного педагогічного світогляду, дослідницьких умінь.Документ Актуальність педагогічного феномена "знання педагогічного змісту" для успішної викладацької діяльності в закладах вищої освіти різних країн(Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2023) Таможська , Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna Volodymyrivna; Куліш, Сергій Миколайович; Kulish, Sergii MykolayovychСтаття присвячена дослідженню педагогічного феномена «знання педагогічного змісту» у контексті глобалізаційних викликів педагогічної освіти. Здійснено аналіз провідного зарубіжного та вітчизняного досвіду інтерпретації поняття «знання педагогічного змісту», що розглядалося дослідниками як специфічні / особистіс но-специфічні загальні «подієві» / «сюжетно педагогічні моделі», як трансцендентне знання суб’єкта щодо освіт нього контексту / процесів навчання, викладання та управління колективом здобувачів освіти. Констатовано, що «сюжетно педагогічні моделі» є категорією поняття «знання педагогічного змісту». Звернено увагу на ключові положення «сюжетно педагогічних моделей», як-от: 1) це результат навчальної діяльності; 2) професійний досвід викладача – основа для моделі; 3) моделі корелюються з тематикою заняття. Окремо варто сказати про моделі загальнопедагогічних знань, що різняться компонентами: 1) управління колективом здобувачів освіти → методи навчання → здійснення оцінки навчального колективу → навчальний процес → індивідуальні характеристики здобувачів освіти; 2) знання процесів навчання → знання індивідуальних особливостей здобувачів освіти. Представлено методологічний інструментарій для оцінки у викладачів-початківців рівня загальнопедагогічних знань (показники → модельовані навчальні ситуації → завдання). Проаналізовано наукові джерела й зафіксовано, що знання педагогічного змісту є підґрунтям для успішної навчальної, викладацької та науково-дослідної діяльності в закладах вищої освіти різних країн. Наразі загальновизнано, що в контексті сучасних тенденцій розвитку освіт ньої системи відбувається постійна трансформація знань педагогічного змісту, що зумовлює їх оновлення, сприяє професійному розвитку педагогічних / науково-педагогічних працівників, формуванню специфічних навичок.Документ Зміст поняття «науково-педагогічна діяльність» в контексті сучасної парадигми освіти(Дніпро : Університет імені Альфреда Нобеля, 2021) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaРозглянуто дефініції, уживані в законодавчих документах та педагогічних дослідженнях, що по’вязані з діяльністю суб’єктів, які є учасниками освітнього процесу («науково-педагогічна діяльність», «наукова діяльність», «педагогічна діяльність», «творча педагогічна діяльність», «професійна педагогічна діяльність»). Зазначено, що родове поняття терміна «науково-педагогічна діяльність» («наукова діяльність», «педагогічна діяльність») визначається залежно від того, хто є суб’єктом такої діяльності (учений або викладач). Зроблено висновок, що такі категорії, як «наукова діяльність» та «педагогічна діяльність», не тотожні. Здійснено аналіз вітчизняного досвіду інтерпретації поняття «педагогічна діяльність», що розглядалося дослідниками як особливий вид соціальної діяльності, як вид суспільно-корисної діяльності дорослих людей, як діяльність педагога в навчально-виховному процесі, як творчий процес усвідомленої, цілепокладальної, саморегульованої діяльності вчителя. Наголошено на тому, що методична підсистема опосередковано наявна в таких підсистемах творчої педагогічної діяльності викладача, як дидактична, виховна, організаційно-управлінська, громадсько-педагогічна та самовдосконалення. Охарактеризовано рівні творчої педагогічної діяльності викладача (репродуктивний, раціоналізаторський, конструкторський, новаторський). Акцентовано увагу на змістовому наповненні поняття «функція професійної діяльності науково-педагогічного працівника», що розглядається як інваріантна складова продуктивної діяльності науково-педагогічного працівника, ефективність якої забезпечено педагогічними засобами, що застосовуються, з урахуванням сучасних тенденцій та особливостей розвитку навчальних закладів, а також рівня їхньої фахової здатності. Визначено основні види професійно-педагогічної діяльності викладача (діагностика професійної спрямованості, здатності до навчання, навченості та вихованості; проєктувальна діяльність; особистісно орієнтовне професійне навчання; соціально-професійне виховання; позанавчальна виховна робота; підвищення рівня професійно-педагогічної освіти та кваліфікації; інноваційна діяльність). Узагальнено організаційно-педагогічні умови структурування науково-педагогічної діяльності працівників закладів вищої освіти (забезпечення структурно-функціональної єдності; оптимізація кадрового складу, структурних підрозділів; унормування інформаційних зв’язків; забезпечення багатоаспектності розвитку науково-педагогічних працівників та їх самоорганізації; додержання принципів системності та комплексності в реалізації професійних та посадових функцій), а також виокремлено функції професійної діяльності науково-педагогічних працівників (управлінська, спонукальна, розвивальна, прогностична, коригуюча, культурологічна, виховна, профе сійна, функція надання освітніх послуг).Документ Освітній компонент «Історія педагогіки та педагогічна компаративістика» у системі професійної підготовки здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня (спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки»)(Дрогобич : Видавничий дім «Гельветика», 2024-11-14) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ запропонованій статті зазначено мету й завдання вибіркової навчальної дисципліни «Історія педагогіки та педагогічна компаративістика», яку вивчають здобувачі третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти (денної / заочної форми навчання) у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Розкрито змістове наповнення тем модуля 1 «Історія педагогіки» («Зародження педагогічної теорії в Україні», «Розвиток педагогічної думки в епоху культурного Відродження України (XVI–XVIII ст.)», «Україн ська освіта й педагогіка другої половини XVIII – наприкінці ХХ ст.», «Відродження націо нальної системи виховання, освіти та педагогіки в період незалежності України», «Освіта та виховання з найдавніших часів до XVII ст.», «Шкільництво та педагогічна думка в Європі XVII–XIX ст.», «Реформаторська педагогіка зарубіжних країн (наприкінці XIX–XX ст.)) та модуля 2 «Педагогічна компаративістика» («Порівняльна педагогіка як галузь педагогічної науки та навчальна дисципліна», «Ґенеза педагогічної компаративістики: глобальний контекст», «Становлення та розвиток педагогічної компаративістики в Україні», «Системи вищої освіти європейських країн: Великої Британії, Франції, Німеччини, Швеції», «Системи вищої освіти США, Японії, Ізраїлю, Австралії», «Вплив глобалізаційних та євроінтеграційних процесів на трансформацію вітчизняної вищої освіти»). Наголошено, що освітній компонент «Історія педагогіки та педагогічна компаративістика» забезпечує набуття аспірантами загальних / фахових компетентностей під час засвоєння теоретичного матеріалу, практичної та самостійної роботи. Акцентовано увагу на ефективності завдань як дидактичного засобу, що використовується для самостійної роботи здобувачів третього (освітньо-науко вого) рівня вищої освіти під час вивчення дисципліни «Історія педагогіки та педагогічна компаративістика». Представлено завдання, розроблені автором відповідно до навчальної мети дисципліни «Історія педагогіки та педагогічна компаративістика», які відтворюють предметний і науковий контекст професійної діяльності майбутніх фахівців, спонукають їх до наукового дослідження.Документ Приват-доцентура як джерело поповнення науково-педагогічних кадрів найвищої кваліфікації у вітчизняних університетах другої половини ХІХ – початку ХХ століття: методологічні підходи до проблеми(Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2021) Таможська, Ірина Володимирівна; Tamozhska, Iryna VolodymyrivnaУ статті розглянуто особливості реалізації культурологічного, аксіологічного, синергетичного, персонологічного, структурного та конкретно-історичного методологічних підходів у контексті аналізу системи підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Культурологічний підхід дав можливість сприймати позитивні здобутки університетської освіти й досвід приват-доцентури як культурологічні феномени. Аксіологічний підхід спрямовував на виявлення шляхів реалізації Університетом Св. Володимира, Харківським і Новоросійським університетами завдань щодо підготовки науково-педагогічних кадрів, орієнтував на вивчення ціннісних вимірів у підготовці науково-педагогічних кадрів у приват-доцентурі, під час закордонних «відряджень із науковою метою»; сприяв визначенню суспільної, науково-педагогічної цінності професійної діяльності приват-доцентів. Синергетичний підхід спрямований на розгляд об’єкта дослідження в сукупності подібностей і суперечностей між внутрішнім розвитком діяльності університетів і тенденціями та умовами розвитку суспільства. Процес підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури розглянуто як нелінійний, у єдності трьох послідовних етапів, що залежав від вимог державної освітньої політики, практики її реалізації суб’єктами управління освітою, розвитку педагогічної науки. Синергетичний підхід створив підґрунтя для того, щоб з’ясувати можливості самореалізації приват-доцентів в університетському середовищі. Персонологічний підхід сприяв виявленню й урахуванню індивідуальної історичної ролі видатних педагогів, освітніх і громадських діячів у розв’язанні проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів засобом приват-доцентури в університетах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. На основі структурного підходу визначено етапи розв’язання проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів засобами приват-доцентури в дореволюційних університетах України. Конкретно-історичний підхід дав змогу прослідкувати зародження, розвиток і трансформації системи приват-доцентури як освітнього феномену.