Конференції, семінари. ХНУ імені В.Н. Каразіна
Постійне посилання на розділhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/14953
Переглянути
32 результатів
Результати пошуку
Документ Інтеграційна політика у ФРН та національно-демократична консолідація в пострадянській Україні: порівняльний аналіз типологічної схожості та відмінностей(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Чугуєнко, М.В.Компаративні дослідження досвіду сучасних політик інтеграції у Німеччині та пострадянській Україні актуальні насамперед з огляду на низку небезпечних зовнішніх і внутрішніх викликів для обох європейських держав. Глибока криза Європейського Союзу, становим хребтом якого є Німеччина, і вступ до якого задекларувала Українська держава як пріоритет своєї зовнішньої політики, має не лише інституційний, а ще й ціннісний характер. Це насамперед конфлікт універсалістських ліберальних цінностей з одного боку і національно-державних інтересів з іншого.Документ Культура міського самоврядування в сучасній Європі і Україні: досвід запозичення чи запозичення досвіду(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Чорний, Д.М.У сучасній Україні питання міського та місцевого самоврядування викликають подвійну увагу. Після ухвалення 2015 р. низки законів про децентралізацію в нашій країні почала створюватися нова система взаємин між центральною владою і найнижчою ланкою управління – територіальною громадою, зокрема містами. На шляху до реформування системи управління постає багато проблем, адже українське суспільство вперше зіткнулося із перебудовою місцевого управління в таких масштабах. Проте схожі проблеми не є чимось унікальним у світовій практиці. Так, у Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Франції впровадження новітніх підходів до культури управління містами відбувалося протягом ХІХ ст. [1, p. 5-11, 150-154; 2; 3, p. 65-82.]. Переглядати, а радше вдосконалювати культуру взаємин по лінії центр-місто в європейських країнах розпочали у 1980-1990-ті роки.Документ Інтермедіальність мистецтва як концепт інклюзивної виставки(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Фуйор, П.В.Однією з найбільш значущих тенденцій сучасного мистецтва є створення художніх проектів на перетині різних медіа: візуальних, текстуальних, аудіальних, тактильних. Це подолання специфічності медіа, яке варто розуміти не тільки як засіб комунікації, а й як саме повідомлення (М. Маклюен) в сучасному культурологічному і мистецтвознавчому дискурсі досить часто позначають концептом «інтермедіальність». Твори інтермедіального мистецтва, що можуть поєднувати живопис, музику, театр і такі напрямки сучасного мистецтва як touch-аrt, подібні до того, що німецький композитор Ріхард Вагнер називав Gesameltkunstwerk – тотальним твором мистецтва [2]. Саме він першим спробував пояснити необхідність з'єднання музики з поезією, вказуючи на її подальшу неможливість бути відокремленою. Він розподілив мистецтва на дві групи. У першій були музика, поезія й танець, які створюються зусиллям творчого генія; у другій – живопис, скульптура і архітектура, коли митець лише придає форму матеріальному носію.Документ Українське радіо у розвитку культури XX століття(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Фісун, К.Г.Мета дослідження спрямована на вивчення українського радіо як одного з важливих засобів масової комунікації XX століття, основних етапів становлення та визначення його ролі у розвитку національної культури. На початку XX століття центром розвитку радіо в радянському просторі був Харків, в якому з'явилися розробки в області радіокомунікацій: проект розвитку радіотехніки харківського професора Миколи Пильчикова; саме у Харкові 16 листопада 1924 р. в ефір вийшла перша в історії України радіопрограма. Розвиток радіо в Харкові став потужною основою для створення радіостанцій по всій Україні (Києві, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку) і за її межами. У роки Другої світової війни поряд з періодичними виданнями українське радіо виконувало важливі функції інформування про воєнні дії, сприяло антифашистській боротьбі окупованої України. Поступово українське радіо стало засобом опору тотальному інформаційному контролю радянської влади.Документ Подолання відчуження та примирення з Іншим: вплив Геґелевої критики Канта на становлення ідеї дискурсивної етики та комунікативної філософії(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Терещенко, Ю.Д.Роздуми про засади ефективної міжкультурної комунікації не є винаходом сучасної філософії, своїм корінням вони занурені в далеке філософське минуле. Однією з ілюстрацій таких роздумів є розробки філософа К.-О. Апеля, який намагався використати здобутки критичної філософії І. Канта та системи Г. В. Ф. Геґеля у сьогоденній філософії для змалювання зв’язків між етикою та епістемологією та формування ідеї дискурсивної етики. Однією з фігур, яку сучасне філософування отримало від мислителів минулого та яка має бути переосмислена, є трансцендентальний підхід. За Апелем, нова версія трансцендентального підходу передбачає окреслення умов, за яких порозуміння є можливим.Документ Західноєвропейські елементи в українських арґо(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Редько, Є.О.Зв’язки з іншими мовами становлять одну з прикметних ознак будь-якої розвиненої лінгвальної системи, розширюючи її словниковий склад та активізуючи приховані або явні внутрішні можливості. Такі процеси відбуваються не лише в літературній мові, а й у субстандартних системах: у соціолектах вони можуть реалізувати себе вповні й виказувати деякі ознаки, яких годі шукати в унормованому мовленні. Зважаючи на це, у пропонованій розвідці аналізуємо особливості міжмовної комунікації в українських соціолектах на прикладі арґотичних одиниць, запозичених із західноєвропейських мов.Документ Протестантські об’єднання в Україні: досвід міжконфесійної комунікації поч. ХХ ст.(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Потоцький, В.П.Штундизм – протестантський рух, що охопив українські землі на межі XIX – ХХ ст. На початковому етапі в нього був величезний потенціал: накопичене століттями бажання змін в українському релігійному житті, що не знало реформації, і одночасно, невдоволення Російською православною церквою (далі - РПЦ) могли призвести до самих несподіваних наслідків. Штундизм не слід сприймати як національний чи моноетнічний рух, але його українська складова була настільки значна, що навіть в офіційних документах він називався «малоросійським» або «південноруським». Починаючи з XVI ст., українці ще ніколи настільки масово не залишали лави православної церкви. Захоплені успіхами штундизму, представники народницьких і демократичних українських рухів вже говорили про блискучі перспективи цього релігійного вчення. Леся Українка, М. Драгоманов, І. Франко, М. Павлик вважали, що штундизм цілком відповідає демократичним традиціям українців [1, с. 224]. М. Грушевський вважав його «... видатним явищем українського життя» [2, с. 170] і релігією, яка в майбутньому, можливо, об'єднає весь народ. Однак цього не сталося з причин, які не є предметом спеціального вивчення у межах даної статті. На прикладі Слобожанщини ми простежимо динаміку відносин між сектантами та їх православними сусідами, що, можливо, дозволить зрозуміти, чому штундизм так і не став масовою релігією в Україні.Документ Метафора у постнекласичному пізнанні(норвезько-українська конференція, 2019-10-11) Овчаренко, Н.М.Метафора займає важливе місце у формуванні наукових термінів. У методології науки структуру пізнання визначає процес опосередкування. Е. Р. Решетнікова зазначає, що ключовим моментом розвитку наукової метафори є зміна оптичних метафор на оптико-дотикові, у свою чергу, механічних – на органічні, маскулінних – на фемінні, що характеризує зміни тенденцій у науці загалом [1, с. 7]. Щоб розглянути особливості функціонування метафори у постнекласичному пізнанні, звернемо увагу на те, що класична наука будувала абсолютно істинну картину дійсності, на відміну від постнекласичного періоду. Предметом вивчення некласичної та постнекласичної наук є складні системи, що самоорганізуються. На перший план у постнекласичній науці виводяться суб’єктність, конструктивізм та комунікативність, при цьому наголошується на прагматизації знання взагалі.Документ Етика та естетика в антропології літератури – конфлікт чи співробітництво?(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Москвін, Я.В.Зазвичай питання щодо етики в літературі обов’язково веде до питання щодо естетики (під якою можна розуміти все інше, що не може бути проінтерпретовано у практично-моральному сенсі). Ці два поняття утворюють вічну пару, хоча й вважаються деякими теоретиками протилежностями, які знаходяться у стані конфлікту. Наскільки література спроможна витримати бійню між чистою естетикою та літературним мораліте, чи залишиться щось в літературній творчості після того, як ми зіштовхнемо в ній красу та мораль? Чи не перетвориться література тільки на поле ідеологічних битв, якщо поставити на перше місце дбання про мораль і справедливість? Чи не втратить література своє призначення, якщо стане на кшталт живопису робити тільки естетичні замальовки (хоча і живопис має не тільки естетичну сторону)? Позицію верховенства етики в літературі підтримують та захищають ні хто інші як постмодерністи. Серед яких теоретики неомарксизму, фемінізму, психоаналізу, нового історизму (теорія М. Фуко та ін.) Цю боротьбу за мораль влучно визначив Г. Блум, який описував ситуацію в сучасній теорії літератури.Документ Автостереотипи українців у сучасному інтернет-дискурсі(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Курушина, М.А.Стереотипи традиційно визначають як усталені уявлення чи переконання щодо певних явищ чи осіб, своєрідне конструювання їхніх óбразів у свідомості суспільної групи. Автостереотип відповідно є баченням себе, сукупністю окремих ознак, приписуваних собі. Певною мірою такі óбрази можна вважати редукованими чи спрощеними до формату впізнаваної і відтворюваної картинки, застосування якої зменшує когнітивні зусилля. Така необхідна схематизація дозволяє використовувати стереотипні уявлення для маніпулювання масовою свідомістю.