Перегляд за Автор "Кобилін, П.О."

Зараз показуємо 1 - 17 з 17

Migration processes of transboundary territory (based on for example of the Kharkov region)
(2014-07-03) Немєць, К.А.; Кулєшова, Г.О.; Ключко, Л.В.; Кобилін, П.О.
Population migration is a complex social phenomenon which is a certain indicator of the regional social and economic development. With the globalization processes development, increasing a role of transnational companies, expanding international investment activity migration processes significantly have been activated, especially in cross-border areas. An exchange of labor force is one of the interstate collaboration directions and spread of emigration and immigration processes promotes integration of Ukraine into the world economic space.
The place of Kharkiv region in the restaurant business development of Ukraine
(2014-06-21) Кобилін, П.О.
The article analyses the dynamics of a number of restaurant business enterprises and retail trade turnover of restaurant enterprises in Ukraine and Kharkiv region, rating of the indexes which define restaurant enterprises activity per regions of Ukraine has been conducted by the method of linear scaling and the place of Kharkiv region has been defined
Вплив процесів народжуваності на розвиток системи загальної середньої освіти Харківської області як складової системи освіти України
(ХНУ імені В.Н. Каразіна, геолого-географічний факультет, кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства, 2013-04-18) Кобилін, П.О.
До питання визначення місця соціальної інфраструктури у народному господарстві
(2014-06-21) Кобилін, П.О.
Суспільно-географічні дослідження соціальної інфраструктури є досить актуальними, оскільки трансформаційні процеси в економіці України викликають підвищення ролі соціальної складової господарства країни. Важливу роль у цьому відводиться саме соціальній інфраструктурі, оскільки вона забезпечує оптимізацію суспільного розвитку, всебічного розвитку особистості, вдосконалення способу життя суспільства. Питання розвитку соціальної інфраструктури вивчають різні науки, зокрема соціологія, регіональна економіка тощо, і серед них важливе місце посідає суспільна географія, оскільки вона досліджує територіальні аспекти розвитку соціальної інфраструктури, природні та соціально-економічні фактори, що впливають на розвиток соціальної інфраструктури в регіоні.
До питання визначення структури соціальної інфраструктури
(2014-06-20) Кобилін, П.О.
В статті розглядаються підходи до розуміння структури соціальної інфраструктури. Виділено підходи до визна- чення терміну «соціальна інфраструктура», на основі аналізу структур соціальної інфраструктури за 35 вченими було визначено компоненти, які ними виділяються частіше та рідше. Розглянуто поділ соціальної інфраструктури на соціаль- но-побутову та соціально-культурну інфраструктуру, класифікацію галузей соціальної інфраструктури за видами обслуго- вування, досліджено підсистеми соціальної інфраструктури, що залежать від конкретних видів життєдіяльності суспі- льного індивіда, проаналізовано елементи, що поділяються за єдністю і цільовим призначенням галузей у системі суспіль- ного розподілу праці
До питання визначення терміну «соціальна інфраструктура»
(2014-06-20) Нємець, К.А.; Кобилін, П.О.
В умовах переходу України до ринкової економіки, підвищення значимості людського капіталу в економіці держави все більше зростає соціальна складова господарства держави. Значна роль в цьому відводиться соціальній інфраструктурі, яка забезпечує функції гарантування соціальної захищеності людини, підвищення рівня її життя, відновлення потенціалу молодого покоління. Питання розвитку соціальної інфраструктури вивчають різні науки, зокрема соціологія, регіональна економіка тощо, і серед них важливе місце посідає суспільна географія, оскільки вона вивчає територіальні аспекти розвитку соціальної інфраструктури певного регіону, досліджує комплексно природні та соціально-економічні фактори, що впливають на розвиток соціальної інфраструктури в регіоні.
До питання суспільно-географічних досліджень соціальної інфраструктури
(ХНУ імені В.Н. Каразіна, геолого-географічний факультет, кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства, 2012-12) Нємець, К.А.; Кобилін, П.О.
Розглянуто значення соціальної інфраструктури в суспільстві, досліджено визначення поняття «соціальна інфраструктура» та показана її структура за О.І. Шаблієм та Б.Д. Гаврилишиним, проаналізовано захищені кандидатські, докторські дисертації, а також фахові видання за напрямками географії сфери обслуговування, соціальної сфери, соціальної інфраструктури, географії освіти, транспорту, охорони здоров’я, сфера культури, зв’язку, обґрунтовано вибір дослідження суспільно-географічних аспектів соціальної інфраструктури Харківської області.
Місце Харківської області в системі загальної середньої освіти України
(2014-06-20) Кобилін, П.О.
В статті розглядається аналіз місця Харківської області в системі загальної середньої освіти в Україні. Подано визначення поняття «загальна середня освіта», визначено типи закладів загальної середньої освіти, проаналізовано динаміку народжуваності населення у Харківській області за 1995-2011 рр., зображено динаміку чисельності закладів зальної середньої освіти, учнів, випускників, учителів у них за 2005-2011 рр.; визначено питому вагу та його рейтинг регіону за показниками розвитку загальної середньої освіти.
Місце Харківської області в системі соціального захисту України
(2014-06-21) Кобилін, П.О.
В статті аналізується місце Харківської області в соціальному захисті України. Подається визначення поняття «соціальний захист населення», визначено соціальні групи, які куруються Департаментом соціального захисту Харківської обласної державної адміністрації. Роз’яснено сутність метода лінійного шкалювання, на основі якого були розраховані індекси для 6 показників, що визначають діяльність соціального захисту. Розраховано середній індекс розвитку соціального захисту, його проранжовано та виділено 5 груп.
Місце Харківської області в торговельному обслуговуванні населення України
(2014-06-20) Кобилін, П.О.
В статті розглядається місце Харківської області в торговельному обслуговуванні населення України. Наводяться визначення поняття «торговельне обслуговування», підприємства, що включають це поняття. Аналізується динаміка чисельності об’єктів роздрібної торгівлі Харківської області та України. Досліджується структура роздрібної торгівлі України та Харківської області. Проранжовано показники, що визначають торговельне обслуговування населення по Україні. Аналізується рейтинги показників розвитку торговельне обслуговування населення Харківської області.
Просторово-часовий аналіз розвитку соціальної інфраструктури Харківської області із застосуванням кластерного аналізу
(2014-06-21) Кобилін, П.О.
Суспільно-географічні дослідження розвитку соціальної інфраструктури є актуальними і своєчасними, оскільки трансформаційні процеси в господарстві та регіональному розвитку України викликають підвищення ролі його соціальної складової. Важливу роль в цьому відіграє соціальна інфраструктура, оскільки вона забезпечує умови функціонування суспільного виробництва і життєдіяльності суспільства, формування фізичного та інтелектуального розвитку людини, створює оптимальні житлово-комунальні та побутові умови життя населення, сприяє довголіттю й підтримці здоров'я, раціональному використанню вільного часу, створює умови для відпочинку і підвищенню культурного рівня населення; гарантує соціальну захищеність та безпеки всіх груп населення, в тому числі молоді, пенсіонерів, інвалідів; задовольняє потреби в товарах або послугах при підвищенні рівня платоспроможності населення. Таким чином, соціальна інфраструктура забезпечує оптимізацію суспільного розвитку, всебічного розвитку особистості, вдосконалення способу життя суспільства
Підходи до визначення поняття «соціальна інфраструктура»
(2014-06-20) Кобилін, П.О.
В статті досліджуються підходи до визначення поняття «соціальна інфраструктура». Розглянуто поняття «інфраструктура», передумови формування терміну «соціальна інфраструктура». Проаналізовано визначення терміну «соціальна інфраструктура» за вченими в галузях регіональної економіки, розміщення продуктивних сил, суспільної географії, на основі чого було розроблено 4 підходи до розуміння цього поняття, які базуються на функціональному призначенні та матеріальному представленні соціальної інфраструктури. Розглянуті поняття «територіально-галузева система соціальної інфраструктури» та «територіальна система соціальної інфраструктури»
Семінар з проблем регіонального розвитку: Навчально-методичний посібник для аудиторної та самостійної роботи студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст» за спеціальністю «Економічна та соціальна географія»
(2016-03-13) Кобилін, П.О.
Мета посібника – надати методичну допомогу студентам та розвивати навички самостійної роботи при вивченні курсу «Семінар з проблем регіонального розвитку». Навчально-методичний посібник містить загальну характеристику навчальної дисципліни, навчальну програму, тези лекцій, плани семінарських занять, теми для самостійного опрацювання, рекомендовану літературу, питання для самоперевірки та самоконтролю, систему оцінювання навчальних досягнень студентів. Навчально-методичний посібник розрахований на студентів-спеціалістів денного і заочного відділень факультету геології, географії, рекреації і туризму, які навчаються за спеціальністю «Економічна і соціальна географія».
Територіальні особливості розвитку готельного господарства Харківської області
(2012-12-20T13:58:58Z) Кобилін, П.О.; Нємець, К.А.
Територіальні особливості розвитку побутового обслуговування населення Харківської області
(2012-04-05) Кобилін, П.О.
Територіальні особливості системи торговельного обслуговування населення Харківської області (автореферат)
(2017-10-11) Кобилін, П.О.
Кобилін П. О. Територіальні особливості сфери торговельного обслуговування населення Харківської області. – Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017. В дисертації обґрунтовується авторська методика суспільно-географічного дослідження регіональної системи торговельного обслуговування населення. Показано, що ця система є функціональною підсистемою регіональної соціогеосистеми, має великий вплив на рівень життя населення і належить до предметно-об’єктної області суспільної географії. Тестовий період складає 7 років (2007 – 2013 рр.). Інформаційна база дослідження вміщує 123 статистичних показника стану та функціонування системи торговельного обслуговування. Методологічною основою дослідження є географічний, системний, синергетичний, інформаційний та історичний підходи, а також комплекс філософських, загальнонаукових, конкретнонаукових та спеціальних методів. Вперше для дослідження цієї галузі застосовувались новітні методи – графоаналітичний метод багатовимірної класифікації, компонентний аналіз вектору розвитку, ІФВ-моделювання. Харківська область займає провідні позиції в Україні за рівнем торговельного обслуговування населення. Галузь характеризується значною територіальною диференціацією, що зумовлено нерівномірним соціально-економічним розвитком міст і районів та низкою факторів, серед яких: нормативно-правові, організаційно-управлінські, соціально-демографічні, розселенські (екістичні), соціально-економічні, екологічні, транспортні, історико-географічні, природно-географічні, політичні. За результатами кластерного аналізу, аналізу показників системного розвитку, компонентного аналізу серед міст лідирує місто Харків, а з районів – Харківський район, які мають найбільшу кількість населення і добре розвинену соціальну інфраструктуру. За результатами ІФВ-моделювання встановлено, що у торговій діяльності пропозиція перевищує попит, а в територіальному розподілі діяльності закладів ресторанного господарства попит перевищує пропозицію. Виконані дослідження дали можливість побудувати класифікацію моніторингових параметрів (компонентів вихідного вектору розвитку) на основі двох критеріїв. Перший з них оснований на визначенні переважаючої динаміки параметру за всіма об’єктами. Другий – на визначенні динаміки параметру шляхом знаходження суми кодів часових похідних. В результаті виділено п’ять груп параметрів, для кожної з яких обґрунтовано рекомендації з вдосконалення системи торговельного обслуговування населення.
Територіальні особливості системи торговельного обслуговування населення Харківської області (дисертація)
(2017-10-12) Кобилін, П.О.
Кобилін П. О. Територіальні особливості сфери торговельного обслуговування населення Харківської області. – Кваліфікаційна робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. Роботу виконано у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Захист відбудеться у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Харків, 2017. В дисертації отримані нові наукові положення: вперше: - обґрунтовано методику суспільно-географічного дослідження системи торговельного обслуговування населення регіону з використанням системних показників, компонентного аналізу та ІФВ-моделювання; - встановлено просторово-часові особливості системи торговельного обслуговування населення Харківської області за запропонованою методикою; - з позиції суспільної географії розроблено рекомендації з удосконалення системи торговельного обслуговування населення Харківської області; удосконалено: - поняття системи торговельного обслуговування населення як функціональної складової регіональної соціогеосистеми; - застосування новітніх методів дослідження у нормованому багатовимірному ознаковому просторі (на прикладі системи торговельного обслуговування населення Харківської області); отримали подальший розвиток: - обґрунтування головних факторів розвитку системи торговельного обслуговування населення Харківської області; - дослідження системи торговельного обслуговування населення в районах і низових громадах (на прикладі Богодухівського, Дворічанського та Зачепилівського районів Харківської області). Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні просторово-часових особливостей функціонування системи торговельного обслуговування населення Харківської області, що може бути використано при плануванні заходів управління даною системою регіону та проведення подібних суспільно-географічних досліджень торговельного обслуговування населення інших регіонів України. У дисертації обґрунтовано методику дослідження системи торговельного обслуговування населення як об’єкту суспільної географії. Показано, що система торговельного обслуговування населення є важливою складовою соціальної сфери, яка покликана задовольняти потреби населення і у розміщенні цих закладів орієнтується на споживача. Доступність та забезпеченість населення об’єктами роздрібної торгівля та закладами ресторанного господарства мають важливе значення, впливаючи на рівень та якість життя населення. Важливу роль в дослідженнях цієї сфери відіграє суспільна географія, бо досліджує діяльність торговельних підприємств в територіальному аспекті відповідно до розселення населення та задоволення потреб населення у товарах народного споживання. Торгівля та громадське харчування є важливими складовими сфери послуг, які на сучасному етапі розвитку України мають важливу роль в економіці держави та її окремих регіонів. Торговельна діяльність, як систематична, ініціативна діяльність фізичних та юридичних осіб щодо продажу та купівлі товарів кінцевими споживачами, або посередницькі операції чи надання комісійних, представницьких, агентських та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача, створює умови для товарного виробництва, забезпечуючи населення необхідними товарами та послугами. Система торговельного обслуговування забезпечує значну частку наповнення державного та місцевих бюджетів і створює умови для розвитку інших галузей соціальної сфери та сфери обслуговування населення. Рівень її розвитку є індикатором соціально-економічного розвитку регіону і задоволеності суспільних потреб. На основі системного підходу показано, що система торговельного обслуговування населення регіону є функціональною підсистемою регіональної соціогеосистеми і тому виступає об’єктом суспільної географії. В ній послідовно реалізуються всі стадії соціоактогенезу – усвідомлення соціальної потреби, побудова системи цілей, створення виконавчої системи і отримання результату. Структура системи торговельного обслуговування населення відображає відношення, зв’язки та взаємодію як між елементами системи, так і системи з навколишнім середовищем. Відповідно до цього розрізняється функціонально-компонентна, територіальна та управлінська структури, які за різними авторами членуються на більш детальні фрагменти. Досліджуваний період (2007 – 2015 рр.) включає два характерних етапи розвитку України. Перший з них (2007 – 2013 рр.) знаменує вихід країни із світової фінансово-економічної кризи, що супроводжувалося зростанням ВВП, макроекономічних показників і рівня життя українців. Другий (2014-2015 рр.) пов’язаний з анексією Криму та проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Внаслідок цього кардинально змінилася соціально-економічна ситуація в Україні в цілому і в її регіонах. Вказані особливості періоду дослідження вимагають застосування різних методологічних підходів дослідження більш-менш спокійного періоду прогресивного розвитку 2007-2013 рр. і кризового періоду з різким погіршенням соціально-економічної ситуації 2014-2015 рр. Методи і методики дослідження мають статистичний характер, тому для виконання вимог до вибіркових сукупностей вихідних даних – репрезентативності, статистичної стійкості та однорідності сформовано дві вибірки параметрів регіональної соціогеосистеми: одна за 7 років (період 2007-2013 рр.), а друга – за 2 роки (2014-2015 рр.). Очевидно, що для тестування пропонованої у дисертації методики дослідження сфери торговельного обслуговування населення регіону більш придатною є перша вибірка. Тому тестовим періодом для вказаної методики визначено період 2007-2013 років. Для збереження цілісності суспільно-географічного регіонального дослідження кризовий період досліджувався сумісно з попереднім періодом за спрощеною методикою. Стадійність дослідження визначена послідовною зміною наступних етапів: підготовчого, емпіричного, аналітичного, інтерпретаційного та підсумкового, які мають різний зміст і логічно пов’язані між собою. Методологія та методи дослідження детально висвітлені вище, тут лише зазначимо, що новітні методи (графоаналітичний методом багатовимірної класифікації суспільно-географічних об’єктів, компонентний аналіз вектору розвитку, метод ІФВ-моделювання) у сукупності з традиційними математико-статистичними методами аналізу (кластерний, факторний, тренд-аналіз тощо) дали можливість обґрунтувати пропоновану методику дослідження розвитку та функціонування регіональної системи торговельного обслуговування населення. Харківська область за розвитком системи торговельного обслуговування населення займає одне з провідних місць в Україні. Так, вона у 2015 р. за більшістю показників входила до першої п’ятірки регіонів-лідерів; за 7 показниками займала перше місце, за 6 – друге, за 15 – третє, за 18 – четверте і за 4 – п’яте. Харківська область у 2015 р. зайняла 3-є місце в Україні за інтегральним показником розвитку роздрібної торгівлі, поступаючись місту Києву і Дніпропетровській області. При цьому рейтинг Харківської області порівняно з 2013 роком підвищився на один пункт. Система торговельного обслуговування населення Харківської області характеризується значною територіальною диференціацією, що зумовлено нерівномірним соціально-економічним розвитком міст і районів, особливостями розселення населення тощо. Найвищі показники роздрібного товарообороту торговельної мережі в 2015 р. спостерігалися в містах Харків, Лозова, Ізюм, Первомайський, Чугуїв та Красноградському районі, які характеризуються високими показниками соціально-економічного розвитку, значною чисельністю та концентрацією населення, вигідним транспортно-географічним положенням, зосередженням значної кількості закладів роздрібної торгівлі. Найменші обсяги роздрібного товарообороту характерні для Великобурлуцького, Куп’янського, Сахновщинського, Кегичівського, Чугуївського, Печенізького, Золочівського, Ізюмського, Борівського, Лозівського та Первомайського районів, які характеризуються переважанням сільського населення, менш вигідним транспортно-географічним положенням у порівнянні з іншими районами та концентрацією більшості закладів роздрібної торгівлі в районних центрах (особливо якщо вони є містами обласного підпорядкування), а не в самому районі. За кількістю закладів громадського харчування найкращі показники в регіоні мають місто Харків (1987 закладів), Харківський (157 закладів), Дергачівський (115 закладів) та Балаклійський (100 закладів) райони, що пов’язано з наявністю попиту на відповідні заклади, розвитком соціальної інфраструктури, туристсько-рекреаційним потенціалом, купівельною спроможністю населення та транспортною доступністю. В структурі закладів громадського харчування міста Харкова переважають заклади з порівняно низьким ціновим сегментом. У 824-х населених пунктах Харківської області із чисельністю населення менше 100 осіб заклади роздрібної торгівлі та громадського харчування взагалі відсутні. На формування й розвиток системи торговельного обслуговування населення регіону впливає низка факторів, серед яких: нормативно-правові, організаційно-управлінські, соціально-демографічні, розселенські (екістичні), соціально-економічні, екологічні, транспортні, історико-географічні, природно-географічні, політичні. Багато з них мають безпосередній вплив на систему торговельного обслуговування населення, інші – чинять опосередкований вплив через соціальні та демографічні фактори. За результатами факторного аналізу вихідних даних ідентифіковано такі гіпотетичні фактори: соціально-економічні, аграрно-розселенські, житлово-торговельні, соціально-демогра¬фічні, екологічні. У динаміці кількість факторів не змінилася, але дещо змінився їх зміст і сила впливу. Дослідження просторової диференціації дій визначених факторів приводить до висновку, що вона суттєва, але при цьому створення впорядкованих просторових структур не спостерігається. Для з’ясування подібності та відмінностей міських та районних соціогеосистем за особливостями розвитку та функціонування системи торговельного обслуговування населення Харківської області за кожний рік періоду дослідження застосовувався кластерний аналіз. Встановлено, що групування міст обласного підпорядкування Харківської області за весь досліджуваний період не зазнало суттєвих змін, за кожний рік чітко виділяються три групи міст: а) місто Харків; б) міста Люботин, Куп’янськ, Первомайський та Ізюм; в) міста Чугуїв та Лозова. Склад груп добре корелює з рівнем соціально-економічного розвитку міст. Групування районів теж підтверджує цю тенденцію, але динаміка їхнього розвитку більш складна. Стабільно протягом всього досліджуваного періоду одна група утворюється Харківським районом, який має найбільшу чисельність населення, добре розвинену соціальну інфраструктуру і відрізняється найвищим рівнем урбанізації (67%). Далі виділяється 4 групи районів з відносно стабільним складом. Динаміка розвитку торговельного обслуговування у містах та районах досліджувалась за системними показниками розвитку – площею багатокутника проекції багатовимірного простору на площину, сумою індексів, значенням інформаційної ентропії та коефіцієнтом прогресу. За площею багатокутника суттєво виділяється місто Харків, що зумовлено великою чисельністю населення міста, концентрацією основного соціально-економічного потенціалу регіону, найбільшою кількістю торговельних об’єктів області, які мають широку спеціалізацію та великий асортимент товарів. Всі інші міста мають значно нижчі показники розвитку. Серед районів переважає Харківський район. Аналогічні результати з незначними відхиленнями отримані і за аналізом суми індексів. За показником інформаційної ентропії (відносної оцінки еволюційного потенціалу суспільно-географічних об’єктів) виділяються міста Харків, Лозова, Чугуїв. Для інших міст регіону не встановлена стійка тенденція динаміки інформаційної ентропії. Серед районів найвищі значення цього показника мали Харківський, Красноградський, Дергачівський, Зміївський, Балаклійський, Вовчанський райони, для яких характерний високий рівень соціально-економічного розвитку, урбанізації, розвитку соціальної інфраструктури, мережі торговельних закладів тощо. Інші райони мають змінні тенденції розвитку еволюційного потенціалу. За показником коефіцієнту прогресу, який є оцінкою ефективності розвитку системи торговельного обслуговування міст та районів регіону, серед міст виділяються три групи (аналогічно результатам кластер-аналізу). Серед районів чітко виділяється Харківський район, який прогресував протягом всього тестового періоду; дещо гіршою динамікою характеризуються Красноградський, Дергачівський, Зміївський, Балаклійський, Вовчанський райони. Для прикладу у роботі наводяться результати детального (аж до рівня первинних громад) аналізу за системними показниками розвитку діяльності системи торговельного обслуговування населення трьох районів Харківської області – Зачепилівського, Дворічанського та Богодухівського. Для оцінки динаміки розвитку системи торговельного обслуговування населення виконано компонентний аналіз вихідного вектору розвитку. В результаті ранжирування досліджуваних параметрів за сумою кодів їх часової похідної протягом тестового періоду для кожного міста та району отримані таблиці, в яких обґрунтовано виділено сукупності параметрів, які відображають: а) неперервний розвиток; б) часткову мінливість позитивної динаміки; в) відсутність динаміки; г) часткову мінливість негативної динаміки; д) неперервну деградацію процесу розвитку. В залежності від цього рекомендуються різні групи заходів – від перегляду програми розвитку (для параметрів останньої групи) до знаходження резервів і підвищення ефективності соціального управління. Узагальнена динаміка розвитку системи торговельного обслуговування сільського та міського населення Харківської області у цілому подібна, але суми кодів часових похідних показників районів синхронно нижчі порівняно з показниками міст за виключенням періоду 2010-2011 роки, коли спостерігається загальний максимум розвитку. Чітко виділяються кілька характерних фаз розвитку системи торгівлі. Періоди 2007-2008 та 2008-2009 роки характеризуються спадом торговельної діяльності, що пояснюється впливом світової фінансово-економічної кризи. Наступні два річні періоди 2009-2010 та 2010-2011 роки є періодами виходу з-під впливу світової кризи і прогресивного розвитку системи торгівлі. Починаючи з 2011 року, суми кодів часових похідних показників системи торгівлі в містах і сільській місцевості синхронно зменшуються внаслідок наростаючих кризових явищ у соціально-економічній та політичній сферах діяльності суспільства. Просторові особливості розвитку систем торговельного обслуговування населення досліджувались методом ІФВ-моделювання із зміною базового радіусу впливу від 10 до 50 км. Аналізувалися три групи ІФВ-поверхонь: а) людності (кількості населення); б) кількості закладів торгівлі; в) кількості закладів ресторанного господарства. За еталон (базис порівняння) прийнята ІФВ-поверхня людності, яка опосередковано відображає попит на торговельне обслуговування. Після розрахунку локальних ІФВ-поверхонь будувалися поверхні різниці між ними та еталонною ІФВ-поверхнею людності. При повній відповідності попиту і пропозиції вказана різниця близька до 0, при переважанні попиту вона від’ємна, а при переважанні пропозиції – додатна. Картосхеми з отриманими поверхнями різниці показують, що в торговельній мережі пропозиція перевищує попит, а в мережі закладів ресторанного господарства навпаки – попит перевищує пропозицію. Виконані дослідження дали можливість побудувати класифікацію моніторингових параметрів (компонентів вихідного вектору розвитку) на основі двох критеріїв. Перший з них оснований на визначенні переважаючої динаміки параметру за всіма об’єктами. Другий – на визначенні динаміки параметру шляхом знаходження суми часових похідних. В результаті виділено п’ять груп параметрів, для кожної з яких обґрунтовано рекомендації з вдосконалення системи торговельного обслуговування населення.