Норвезько-українська конференція, присвячена діяльності Ф. Нансена в Україні у 1921–1922 роках
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Норвезько-українська конференція, присвячена діяльності Ф. Нансена в Україні у 1921–1922 роках за Ключові слова "Research Subject Categories::HUMANITIES and RELIGION::History and philosophy subjects::Philosophy subjects"
Зараз показуємо 1 - 17 з 17
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Автостереотипи українців у сучасному інтернет-дискурсі(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Курушина, М.А.Стереотипи традиційно визначають як усталені уявлення чи переконання щодо певних явищ чи осіб, своєрідне конструювання їхніх óбразів у свідомості суспільної групи. Автостереотип відповідно є баченням себе, сукупністю окремих ознак, приписуваних собі. Певною мірою такі óбрази можна вважати редукованими чи спрощеними до формату впізнаваної і відтворюваної картинки, застосування якої зменшує когнітивні зусилля. Така необхідна схематизація дозволяє використовувати стереотипні уявлення для маніпулювання масовою свідомістю.Документ Архітектурна спадщина міжвоєнного модернізму у німецько-українському культурному діалозі (на прикладі проєкту “Bauhaus-Zaporizhzhia”)(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Боженко, А.О.Школа Bauhaus у Німеччині стала справжнім проривом у сфері архітектури та дизайну, саме тому святкування 100-річчя від її заснування вийшло далеко за межі Веймару. Теза про спорідненість запорізького конструктивізму та ідей школи Bauhaus у Німеччині стала наскрізною для проєкту “Bauhaus-Zaporizhzhia”, який відбувався протягом листопаду 2017 р. у Запоріжжі. Проєкт реалізувався у колаборації НГО “Urban Forms Center”, Арт-галереї “Barannik” та Генерального консульства Федеративної Республіки Німеччина в Донецьку (офіс у Дніпрі).Документ Геополітична складова чорноморської проблематики: історія та сучасність(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Казанков, Р.Ю.Процес концептуалізації чорноморського регіону значним чином актуалізувався у міжвоєнний період 1920-1930-х рр., який характеризується якісно новою геополітичною ситуацію: черговий розподіл українських земель, поява на міжнародній арені Радянського Союзу тощо. Конструюючи певний образ чорноморського регіону українські суспільно-політичні діячі враховували геополітичну складову потенціалу регіону. Зважаючи на стратегічне розташування причорноморських земель, вибудовувалися більш-менш чіткі контури можливих шляхів побудови взаємовідносин у чорноморському регіоні.Документ Етика та естетика в антропології літератури – конфлікт чи співробітництво?(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Москвін, Я.В.Зазвичай питання щодо етики в літературі обов’язково веде до питання щодо естетики (під якою можна розуміти все інше, що не може бути проінтерпретовано у практично-моральному сенсі). Ці два поняття утворюють вічну пару, хоча й вважаються деякими теоретиками протилежностями, які знаходяться у стані конфлікту. Наскільки література спроможна витримати бійню між чистою естетикою та літературним мораліте, чи залишиться щось в літературній творчості після того, як ми зіштовхнемо в ній красу та мораль? Чи не перетвориться література тільки на поле ідеологічних битв, якщо поставити на перше місце дбання про мораль і справедливість? Чи не втратить література своє призначення, якщо стане на кшталт живопису робити тільки естетичні замальовки (хоча і живопис має не тільки естетичну сторону)? Позицію верховенства етики в літературі підтримують та захищають ні хто інші як постмодерністи. Серед яких теоретики неомарксизму, фемінізму, психоаналізу, нового історизму (теорія М. Фуко та ін.) Цю боротьбу за мораль влучно визначив Г. Блум, який описував ситуацію в сучасній теорії літератури.Документ Західноєвропейські елементи в українських арґо(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Редько, Є.О.Зв’язки з іншими мовами становлять одну з прикметних ознак будь-якої розвиненої лінгвальної системи, розширюючи її словниковий склад та активізуючи приховані або явні внутрішні можливості. Такі процеси відбуваються не лише в літературній мові, а й у субстандартних системах: у соціолектах вони можуть реалізувати себе вповні й виказувати деякі ознаки, яких годі шукати в унормованому мовленні. Зважаючи на це, у пропонованій розвідці аналізуємо особливості міжмовної комунікації в українських соціолектах на прикладі арґотичних одиниць, запозичених із західноєвропейських мов.Документ Комунікація між віруючими і невіруючими громадянами у постсекулярному суспільстві(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Кузнецова, К.Ю.Наразі ми є свідками нової зустрічі постсекулярного (деякою мірою)/секулярного європейського суспільства та традиційних релігій та вірувань, що принесені мігрантами і є частиною їх традиційних культур. У сучасному світі наявна докорінна суперечність між двома широко визнаними принципами. З одного боку, це принцип невід’ємного права індивіда на свободу сумління, а отже на свободу релігії. З іншого боку, дедалі більше визнається колективне право людей захищати і зберігати свої традиції та культури від колоніальних, імперіалістичних і хижацьких практик. Відбувається нове зіткнення приватного – індивідуального права на свободу віросповідання і публічного – культури і традицій, що нехарактерні для європейського простору.Документ Культура міського самоврядування в сучасній Європі і Україні: досвід запозичення чи запозичення досвіду(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Чорний, Д.М.У сучасній Україні питання міського та місцевого самоврядування викликають подвійну увагу. Після ухвалення 2015 р. низки законів про децентралізацію в нашій країні почала створюватися нова система взаємин між центральною владою і найнижчою ланкою управління – територіальною громадою, зокрема містами. На шляху до реформування системи управління постає багато проблем, адже українське суспільство вперше зіткнулося із перебудовою місцевого управління в таких масштабах. Проте схожі проблеми не є чимось унікальним у світовій практиці. Так, у Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Франції впровадження новітніх підходів до культури управління містами відбувалося протягом ХІХ ст. [1, p. 5-11, 150-154; 2; 3, p. 65-82.]. Переглядати, а радше вдосконалювати культуру взаємин по лінії центр-місто в європейських країнах розпочали у 1980-1990-ті роки.Документ Метафора у постнекласичному пізнанні(норвезько-українська конференція, 2019-10-11) Овчаренко, Н.М.Метафора займає важливе місце у формуванні наукових термінів. У методології науки структуру пізнання визначає процес опосередкування. Е. Р. Решетнікова зазначає, що ключовим моментом розвитку наукової метафори є зміна оптичних метафор на оптико-дотикові, у свою чергу, механічних – на органічні, маскулінних – на фемінні, що характеризує зміни тенденцій у науці загалом [1, с. 7]. Щоб розглянути особливості функціонування метафори у постнекласичному пізнанні, звернемо увагу на те, що класична наука будувала абсолютно істинну картину дійсності, на відміну від постнекласичного періоду. Предметом вивчення некласичної та постнекласичної наук є складні системи, що самоорганізуються. На перший план у постнекласичній науці виводяться суб’єктність, конструктивізм та комунікативність, при цьому наголошується на прагматизації знання взагалі.Документ Мистецтво компромісу як принцип комунікації(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Газнюк, Л.М.Сучасна філософія характеризує сьогодення як кризу техногенної цивілізації та час змін наукової картини світу, типів раціональності і загалом системи цінностей, які були визначальними для наукової діяльності. Під впливом інформаційних технологій система наукових комунікацій змінює свою структуру, з’являються нові простори комунікації. Однак, попри позитивні тенденції такого залучення досягнень сучасних технологій у галузі гуманітарних наук, не варто забувати про роль і цінність людини як центру гуманітарних наук. Дедалі частіше з’являється пересторога щодо нехтувань принциповими правами людини, зростає потреба в захисті її персональних даних, формуванні системи протидій маніпулюванню свідомістю через нав’язування окремих поглядів засобами масової інформації, через канали мережі Інтернет, рекламу тощо. Тому в ситуаціях ефективного залучення в гуманітарні науки досягнень природничих і математичних наук з метою впорядкування, систематизації потоку інформації, її ефективного обробітку зростає значущість застосування комунікативних методологій, які орієнтовані на міждисциплінарність та діалог в обговоренні істинності і доцільності використання певного виду інформації для подальшого наукового розвитку. Нині людство зайняте пошуками нових підстав для об’єднання різних суспільств, спільно вироблених напрямів думки, загальнозрозумілих способів висловлюватися, які дозволили б протистояти викликам сучасного світу: «сучасний стан «глобалізованого» світу епохи «постмодерну» робить особливо актуальним питання про співвідношення слова та реальності, інформування та риторики, евристики множини інтерпретацій, про колізії вихідних, стійких концептів, відкритих один одному етнокомунікативних просторів і смислів «інтеркультури», яка набирає обертів» [5, c.4]. Теоретичні праці Н. Лумана, М. Кастельса, М. Маклюена, А. Турена, Ю. Габермаса презентують соціум як світ спілкування, в якому нові інформаційні засоби стають визначальним способом орієнтації людини у світі та її взаємодії з іншими. Тип наукового мислення, який закладається в культурі історичної епохи, завжди узгоджений з характером спілкування та діяльності людей цієї епохи, зумовлений контекстом її культури» [8, c.615]. У сучасному інформаційному суспільстві, відповідаючи на питання-виклики, і філософія, і наука надають перевагу не відповідям-рішенням або відповідям-вердиктам, а відповідям-повідомленням. На перший план виходить потреба в особистостях, які стимулюють і розвивають комунікацію [7, с.316] і здатні на компроміси в процесі спілкування і прийнятті рішень.Документ Міжкультурна комунікація та архітектурний простір освіти: антропологічний аспект(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Камардаш, Н.В.Простір в антропологічному розумінні – це центральний елемент соціального життя, якому люди «дарують смисл» і який зумовлює їх історію буття на суб’єктивному та глобальному рівнях. Перебування в певному місці і в певний час формує відповідний соціокультурний досвід. Простір завжди «опанований» різними соціальними спільностями; місце – локалізований досвід конкретного суб’єкта - інсайдера, якому цей досвід дозволяє брати участь в певних діях [5, с. 398]. Отже, культура місця, в якому відбувається навчання, яке завжди передбачає комунікацію, впливатиме як на сприйняття статусу суб’єктів комунікації, так і на отриману інформацію.Документ Норвезький філософ Егіл Андерс Віллер про генологію як істинну філософію(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Абашнік, В.О.Один із найавторитетніших сучасних норвезьких філософів Егіл Андерс Віллер (Egil Anders Wyller), розробив оригінальне вчення про генологію (норвезьк. «henologi»), на основні риси якого буде вказано далі. Оскільки цей мислитель та його твори недостатньо відомі сучасній українській інтелектуальній спільноті та філософам, то спочатку слід навести декілька штрихів до його життєвого й творчого шляху. Отже, він народився в 1925 р. в родині відомого адвоката та публіциста в м. Ставангер (Stavanger) на західному побережжі Норвегії. В повоєнний час в столичному університеті Осло Егіл Андерс Віллер вивчав класичну філологію, грецистику, античну та загальну історію, а своє навчання завершив успішним захистом магістерської роботи в 1953 р.Документ Образи міжкультурної комунікації у творчості Є. Маланюка: варязькі візії(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Чистотіна, О.О.Стратегіям часто передують образи – свідомо сконструйовані чи несвідомо засвоєні, вони визначають шляхи і моделі комунікації. Україна вписується в європейський контекст посередництвом певних просторових образів: це і накинуте «винайдення Східної Європи», і рідкі розвідки з власного межування та маркування теренів. На тлі звичних солодкавих метафор романтизму інтригуючим дисонансом постає просторова поетика Євгена Маланюка. Маланюкову історіософську лірику можна наважитись назвати не(до)читаною – її автор недоречний всюди: він надто інтелектуально-саркастичний (із кричуще зухвалими образами) для ура-патріотів, надто пафосно-державницький (із надміром великих літер) для лівих інтелектуалів і надто відвертий для коректної доби.Документ Подолання відчуження та примирення з Іншим: вплив Геґелевої критики Канта на становлення ідеї дискурсивної етики та комунікативної філософії(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Терещенко, Ю.Д.Роздуми про засади ефективної міжкультурної комунікації не є винаходом сучасної філософії, своїм корінням вони занурені в далеке філософське минуле. Однією з ілюстрацій таких роздумів є розробки філософа К.-О. Апеля, який намагався використати здобутки критичної філософії І. Канта та системи Г. В. Ф. Геґеля у сьогоденній філософії для змалювання зв’язків між етикою та епістемологією та формування ідеї дискурсивної етики. Однією з фігур, яку сучасне філософування отримало від мислителів минулого та яка має бути переосмислена, є трансцендентальний підхід. За Апелем, нова версія трансцендентального підходу передбачає окреслення умов, за яких порозуміння є можливим.Документ Протестантські об’єднання в Україні: досвід міжконфесійної комунікації поч. ХХ ст.(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Потоцький, В.П.Штундизм – протестантський рух, що охопив українські землі на межі XIX – ХХ ст. На початковому етапі в нього був величезний потенціал: накопичене століттями бажання змін в українському релігійному житті, що не знало реформації, і одночасно, невдоволення Російською православною церквою (далі - РПЦ) могли призвести до самих несподіваних наслідків. Штундизм не слід сприймати як національний чи моноетнічний рух, але його українська складова була настільки значна, що навіть в офіційних документах він називався «малоросійським» або «південноруським». Починаючи з XVI ст., українці ще ніколи настільки масово не залишали лави православної церкви. Захоплені успіхами штундизму, представники народницьких і демократичних українських рухів вже говорили про блискучі перспективи цього релігійного вчення. Леся Українка, М. Драгоманов, І. Франко, М. Павлик вважали, що штундизм цілком відповідає демократичним традиціям українців [1, с. 224]. М. Грушевський вважав його «... видатним явищем українського життя» [2, с. 170] і релігією, яка в майбутньому, можливо, об'єднає весь народ. Однак цього не сталося з причин, які не є предметом спеціального вивчення у межах даної статті. На прикладі Слобожанщини ми простежимо динаміку відносин між сектантами та їх православними сусідами, що, можливо, дозволить зрозуміти, чому штундизм так і не став масовою релігією в Україні.Документ Українське радіо у розвитку культури XX століття(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Фісун, К.Г.Мета дослідження спрямована на вивчення українського радіо як одного з важливих засобів масової комунікації XX століття, основних етапів становлення та визначення його ролі у розвитку національної культури. На початку XX століття центром розвитку радіо в радянському просторі був Харків, в якому з'явилися розробки в області радіокомунікацій: проект розвитку радіотехніки харківського професора Миколи Пильчикова; саме у Харкові 16 листопада 1924 р. в ефір вийшла перша в історії України радіопрограма. Розвиток радіо в Харкові став потужною основою для створення радіостанцій по всій Україні (Києві, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку) і за її межами. У роки Другої світової війни поряд з періодичними виданнями українське радіо виконувало важливі функції інформування про воєнні дії, сприяло антифашистській боротьбі окупованої України. Поступово українське радіо стало засобом опору тотальному інформаційному контролю радянської влади.Документ Інтеграційна політика у ФРН та національно-демократична консолідація в пострадянській Україні: порівняльний аналіз типологічної схожості та відмінностей(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Чугуєнко, М.В.Компаративні дослідження досвіду сучасних політик інтеграції у Німеччині та пострадянській Україні актуальні насамперед з огляду на низку небезпечних зовнішніх і внутрішніх викликів для обох європейських держав. Глибока криза Європейського Союзу, становим хребтом якого є Німеччина, і вступ до якого задекларувала Українська держава як пріоритет своєї зовнішньої політики, має не лише інституційний, а ще й ціннісний характер. Це насамперед конфлікт універсалістських ліберальних цінностей з одного боку і національно-державних інтересів з іншого.Документ Інтермедіальність мистецтва як концепт інклюзивної виставки(Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019-10-11) Фуйор, П.В.Однією з найбільш значущих тенденцій сучасного мистецтва є створення художніх проектів на перетині різних медіа: візуальних, текстуальних, аудіальних, тактильних. Це подолання специфічності медіа, яке варто розуміти не тільки як засіб комунікації, а й як саме повідомлення (М. Маклюен) в сучасному культурологічному і мистецтвознавчому дискурсі досить часто позначають концептом «інтермедіальність». Твори інтермедіального мистецтва, що можуть поєднувати живопис, музику, театр і такі напрямки сучасного мистецтва як touch-аrt, подібні до того, що німецький композитор Ріхард Вагнер називав Gesameltkunstwerk – тотальним твором мистецтва [2]. Саме він першим спробував пояснити необхідність з'єднання музики з поезією, вказуючи на її подальшу неможливість бути відокремленою. Він розподілив мистецтва на дві групи. У першій були музика, поезія й танець, які створюються зусиллям творчого генія; у другій – живопис, скульптура і архітектура, коли митець лише придає форму матеріальному носію.