4. Наукові роботи. Юридичний факультет
Постійне посилання колекціїhttps://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/1161
Переглянути
54 результатів
Результати пошуку
Документ Механізм трансферу технологій і його реалізація в інноваційному процесі(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2022-03-01) Розгон, Ольга ВолодимирівнаУ результаті дослідження виявлено, що організаційно-економічний механізм трансферу технологій доцільно розглядати як особливу організаційну форму, в якій процеси діяльності пов’язані один з одним, створюючи такий ланцюжок: мета – передання ноу-хау, нових технологій, технологічного обладнання та науково-технічних знань від власника до замовника – процес – вибір, оцінка та реалізація просування технології – результат – просування технології на профільний на ринок. Автором зазначено, що структура механізму трансферу технологій включає такі елементи: об’єкт; центр; суб’єкти; сукупність методів і способів як інструменти аналітичного, дослідницького характеру та інструменти реалізації намірів і планів; умови, які визначають обмеження і вимоги для отримання цільового результату; етапи. Винятковою особливістю організаційно-економічного механізму є суб’єкти та їх дії. Суб’єкти, які створюють та/або використовують технології та/або їх складові та яким належать або передаються майнові права на використання об’єктів права інтелектуальної власності, що є складовими технологій, і фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у створенні, трансфері та застосуванні технологій та/або їх складових, надають необхідні для цього інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій та/або їх складових на ринок, виконують певні дії, які приводять до певного результату на кожному етапі трансферу технологій. Виявлено, шо стадії механізму трансферу технологій складаються з етапів, які реалізуються через процеси і закінчуються складанням конкретної документації. Виділення окремих стадій та визначення змісту етапів, процесів на кожній стадії має суттєве значення для розуміння інноваційного процесу. Зокрема, можна виділити такі етапи: вибір і попередня оцінка технології; встановлення оцінки обраної технології; проведення досліджень для виявлення розрахунку оцінки потенціалу розробки як об’єкта комерціалізації та просування готової до використання технології на профільний ринок; співпраця зі споживачами технології.Документ Організаційні форми трансферу технологій в інноваційному процесі(НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України, 2021) Розгон, Ольга ВолодимирівнаУ цій статті аналізуються види та організаційні форми трансферу технологій. Виявлено проблеми ототожнення форм у порівнянні з видами трансферу технологій. Автором запропоновано таку класифікацію організаційних форм трансферу технологій: купівля та продаж ліцензій (ліцензійний договір або ліцензія); передача наукових розробок на основі лізингу; передача наукових розробок на основі франчайзингу; передача наукових розробок на основі інжинірингу; передача наукових розробок на основі договору ноу-хау; передача майнових прав на технології та їх складові при обміні науково-технічними результатами на базі діяльності спільних підприємств. Особлива увага приділена договірним аспектам трансферу технологійДокумент Зняття військовослужбовців і членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з обліку у випадку виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту(НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України, 2021) Розгон, Ольга ВолодимирівнаУ статті аналізуються категорії «право на житло» та «реалізація права на житло». Виявлено проблеми невиконання конституційних зобов’язань державою перед військовослужбовцями щодо забезпечення житлом як осіб, які мали право першочергового отримання жилих приміщень. Для вирішення проблеми невідповідності положень ЖК Української РСР і нормативно-правових актів, що регламентують житлові правовідносини та визначають механізм реалізації житлових прав військовослужбовців, які перебували на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, до 01.01.2005 р., автором запропонована законодавча пропозиція. Особлива увага приділена розгляду питання щодо конституційності положень п. 2 ч. 2 ст. 40 Житлового кодексу Української РСР.Документ Порівняльний аналіз механізму підтримки розвитку стартапів бізнес-інкубаторами за законодавством Казахстану та України(Київ : Державна установа "Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України", 2021) Розгон, Ольга Володимирівна; Байдельдинова, М.В.Проаналізовано казахстанське та національне законодавство щодо правового статусу бізнес-інкубатора у сфері підприємництва і стартапу. Проаналізовано механізми підтримки розвитку стартапів бізнес-інкубаторами, а також правову та договірну основу відносин між цими суб’єктами, що становить новизну цього дос-лідження. Визначено дефініції, характерні ознаки бізнес-інкубатора у сфері підприємництва і стартапу. На підставі проведеного дослідження робиться висновок, що, незважаючи на спорідненість причин появи та розвитку цих механізмів, їхнє практичне застосування в Україні та Казахстані дещо відрізняється. Доведено можливість взаємодії бізнес-інкубатора і стартапу в аналізованих державах, про-те обидва суб’єкти стикаються із проблемою того, що діяльність бізнес-інкубаторів є непривабливою для інвесторів, тому бізнес-інкубатори не можуть існувати без суттєвої підтримки державиДокумент Позначення, які можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу(Одеса : Видання Міжнародного гуманітарного університету, 2021) Розгон, Ольга ВолодимирівнаУ статті було з’ясовано питання застосування критерію «здатність позначення вводити в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу», як підстави для визнання недійсним свідоцтва України на комбінований знак для товарів і послуг. Дослідження здійснюється не тільки в контексті національного, а й міжнародного законодавства. Автором порівнюються визначення «торговельна марка» та «знак для товарів і послуг», що містяться у ст. 492 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Директиві № 2006/114 / ЄС про введення в оману та порівняльну рекламу, Директиві № 2005/29/ЄС про недобросовісну комерційну практику. Особлива увага в статті приділяється дослідженню підстав для набуття правової охорони торговельної марки (знака для товарів і послуг), вивченню змісту виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, які власник свідоцтва товарів і послуг може передавати повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві, з’ясуванню підстав припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг, а також визначенню особливостей припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг як способу захисту цивільних прав та інтересів. Було проаналізовано поняття «знак для товарів і послуг», «торговельна марка», «оманливе позначення». Зроблено висновок, що терміни «знак для товарів і послуг» і «торговельна марка» існують паралельно, ототожнюються, їх можна використовувати разом, тому що це не змінює сутності явища. Хоча доречніше використовувати термін «торговельна марка», оскільки визначення «торговельна марка» є більш змістовним. Автором аргументовано, що ліцензійні договори як підстава належності майнових прав на промисловий зразок могли бути укладені виключно на час дії патенту, а після закінчення цього строку сторона договору не має прав на підставі укладених ліцензійних договорів щодо відповідного промислового зразка. Також у статті були наведені приклади рішень колегії Апеляційної палати щодо відмови в наданні правової охорони відповідно до законодавства у сфері інтелектуальної власності та постанова КГС ВС за справою про визнання недійсним свідоцтва України на комбінований знак для товарів і послуг.Документ Відтворення твору у складі аудіовізуального твору в мережі Інтернет і публічне сповіщення як окремі способи використання музичного твору(Запоріжжя : Видання Запорізького національного університету, 2021) Розгон, Ольга ВолодимирівнаУ статті представлено правовий аналіз категорій «музичний твір», «використання музичного твору». Автором доведено, що ознаками музичного твору як об’єкта авторського права є об’єктивна форма вираження або Втілення музичного твору в об’єктивну форму і творчий характер (твір мистецтва, продукт творчості музичної думки композитора). Автором проаналізовано такі способи використання твору, як відтворення музичного твору у складі аудіовізуального твору в мережі інтернет і публічне сповіщення музичного твору. Музичний твір може бути виражений в об’єктивній формі, зокрема, через звукозапис, який дозволяє здійснювати його сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою не лише автором, а й іншими особами, та може використовуватись у складі аудіовізуального твору. Особлива увага приділена аналізу судової практики щодо порушення виключних майнових авторських прав на музичний твір. Виявлено, що для встановлення неправомірності використання спірного музичного твору у суді слід з’ясувати, чи є позивач стороною договору на створення аудіовізуальних творів і чи передані майнові авторські права за договором на створення аудіовізуальних творів на музичний твір, який є предметом спірних правовідносин. Якщо сторона договору є організацією колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права на підставі свідоцтва, предметом якого є надання права на публічне сповіщення творів, а в ліцензійному договорі зазначене використання спірного твору через його відтворення у складі аудіовізуального твору в мережі інтернет, а не через публічне сповіщення, то має місце порушення авторського права. Автор доходить висновку, що відтворення музичного твору і публічне сповіщення є самостійними способами використання твору.Документ Передання прав за ліцензійним договором на використання програмного забезпечення або комп’ютерних програм.(Запоріжжя : Видання Запорізького національного університету, 2021) Розгон, Ольга ВолодимирівнаСтаття присвячена висвітленню питання розпорядження правами на комп’ютерні програми і програмне забезпечення на підставі ліцензійного договору. Автором у статті розрізняються права, які набуваються за авторським і ліцензійним договорами на використання комп’ютерної програми та програмного забезпечення. У статті аналізується термін «комп’ютерна програма». Автор доходить висновку, що недоцільно порівнювати комп’ютерні програми з літературними творами. У цьому дослідженні об’єктом спеціального вивчення є ліцензійний договір як вид договору щодо розпоря- дження майновими правами інтелектуальної власності на комп’ютерні програми і програмне забезпечення. Автором порівнюється передання прав на комп’ютерні програми і програмне забезпечення за ліцензійним договором, авторським договором, договором на використання комп’ютерних програм через інформаційно-телекомунікаційні системи та в мережі Інтернет і договором купівлі-продажу примірників програмної продукції. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на комп’ютерну програму може відбуватися на підставі ліцензії або ліцензійного договору, який є найбільш поширеним серед інших договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною (простою), а також іншого виду, що не суперечить закону. Виявлено, що правова охорона програмного забезпечення, враховуючи специфічні особливості конкретного об’єкта, зводиться до захисту законних майнових інтересів і прав авторів. Автором установлено, що забезпечення ліцензійних договорів відкритого програмного забезпечення надає можливість користувачам програм не порушувати не тільки авторське право, а й значну кількість прав порівняно із пропрієтарним програмним забезпеченням, оскільки надає користувачам право вільно поширювати і відтворювати необмежену кількість примірників програми з обов’язковим дотриманням умов ліцензійДокумент Функционирование технологических парков как одно из направлений государственно-частного партнерства в инновационной сфере(Гродно : Гродненский государственный университет имени Я. Купалы, 2020-12) Мартыненко, Игорь Эдуардович; Розгон, Ольга Владимировна; Мартиненко, Ігор Едуардович; Розгон, Ольга ВолодимирівнаРаскрывается содержание понятия государственно-частного партнерства, анализируется состояние с разработкой данного института в юридической науке. Отмечается, что для эффективного функционирования технопарков необходимо внедрение инструментов государственной поддержки инновационной деятельности. Сформулирован вывод о том, что опыт зарубежных стран показывает, что успешно может функционировать технопарк при балансе интересов частных и государственных присмешанной модели управления и собственности. Обосновывается, что государственно-частное партнерство – это сотрудничество государства и бизнеса, где сотрудничество строится не на подчинении, а скорее на мотивации участия бизнеса в инновационном процессе. Целью исследования является обоснование направлений развития института государственно-частного партнерства в инновационной сфере в Республике Беларусь и Украине на основе уточнения понятийного аппарата государственно-частного партнерства, исследования функционирования технологических парков как одного из направлений государственно-частного партнерства в инновационной сфере путем сравнительного анализа опыта других государств. Результаты исследования могут быть использованы в нормотворческой деятельности, так как авторами обосновывается необходимость разработки законопроектов, связанных с созданием условий для модернизации инфраструктуры путем реализации проектов на условиях государственно-частного партнерства, в том чис-ле концессии с последующими внесениями соответствующих изменений в одноименные Законы Украины и Республики Беларусь «О государственно-частном партнерстве», а также принятием специального закона «О технологических парках»Документ Поділ майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, здійснений за розпискою між ними(Харків : Фактор, 2021-03) Розгон, Ольга ВолодимирівнаУ цій статті ми розглянемо основні питання, які виникають у разі необхідності здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя. Для цього подружжя можуть укласти договір про поділ спільного сумісного майна подружжя, але ми розглянемона прикладі практичної ситуації, коли подружжя склало розписки, які визначаютьподіл майна, замість укладання цього договоруДокумент Установлення ознак фіктивного правочину (на прикладі договору купівлі-продажу квартири)(Харків : Фактор, 2021-05-04) Розгон, Ольга ВолодимирівнаУ цій статті ми розглянемо основні питання щодо встановлення ознак фіктивності правочину на прикладі договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, що при укладенні правочину у сторін воля не відповідає зовнішньому її прояву; сторони не передбачають реального настання правових наслідків правочину; умисел є в усіх сторін правочину. Окрема увага приділена вирішенню питання, яке виникає, якщо на момент виникнення спірних правовідносин діє законодавство, за яким виникнення права власності на майно пов’язане з моментом реєстрації договору, а не з реєстрацією права власності на таке майно.